Видатні українські вчені-історики та дослідники минулого

Історія як наука базується на праці визначних особистостей, які присвятили життя дослідженню минулого України. Життя багатьох українських вчених було тісно пов'язане з вивченням стародавніх пам'яток, фольклору та архівних матеріалів.

Михайло Олександрович Максимович

Михайло Олександрович Максимович — енциклопедист, фольклорист та історик. Він був першим істориком стародавнього Києва, присвятивши йому двадцять п'ять статей, в тому числі вперше зазначивши роль Петра Могили в будівництві української культури, дослідив історію створення багатьох київських пам'яток (Трьохсвятительської, Воздвиженської, Іоаннівської церков, Хрещатика, Золотих воріт, міських валів, узвозів). У написаній 1837 р. праці «Звідки походить руська земля за сказанням Несторової повісті та за іншими старовинними писаннями руськими» вчений різко виступив проти норманської теорії походження Русі. Як фольклорист Максимович видав «Малороссийские песни» (1827), «Украинские народные песни» (1834), «Сборник украинских песен» (1849). Він переконливо доводив, що засновниками Київської Русі були слов’янські племена, які боролися за незалежність своєї землі від іноземних загарбників.

Микола Іванович Костомаров

Видатний історик, етнограф і фольклорист, поет і прозаїк, Микола Іванович Костомаров був високоосвіченою людиною, наполегливим пошукачем історичної істини, талановитим архівістом. М. Костомаров порушив питання про узаконення української мови і відстоював думку про те, що істинним творцем історії є народ. Характерною рисою його історичних досліджень, таких як «Богдан Хмельницький», «Руїна», «Мазепа», «Мазепинці», «Останні роки Речі Посполитої» є те, що вони базуються на документальних матеріалах. М. Костомаров – засновник народницького напряму в історіографії, патріот України, який своїм життям відстоював ідеї самостійності української нації.

Дмитро Іванович Яворницький

Дмитро Іванович Яворницький був людиною надзвичайно різнобічних інтересів. З його іменем насамперед пов’язана подвижницька праця із збирання, дослідження й популяризації історії запорозького козацтва. Він залишив помітний слід як археолог, етнограф, фольклорист, лексикограф, автор великої кількості наукових статей. За життя йому довелося брати участь у розкопках сотень курганів, козацьких могил. Його праця в умовах заборони української культури була виявом патріотизму та громадянської мужності. Автор 3-томної «Історії запорозьких козаків».

Дмитро Бантиш-Каменський та Микола Біляшівський

Дмитро Бантиш-Каменський — український історик, який не відділяв історію України від історії Київської Русі. Перебуваючи в Україні, зібрав і систематизував цінний історичний матеріал, опублікований у працях: «История Малой России со времен присоединения оной к Российскому государству при царе Алексее Михайловиче» та «Источники малороссийской истории».

Микола Федотович Біляшівський — один із засновників Української Академії Наук, видатний науковець музейної та етнографічної справи. Починаючи з 1886 року активно проводив дослідження пам'яток неоліту, трипільської культури, латену, скіфської та слов'янської доби на теренах України.

Михайло Грушевський та Володимир Антонович

Серед інших видатних постатей варто виділити Михайла Грушевського та Володимира Антоновича, які заклали фундамент сучасної історичної науки:

• Михайло Грушевський: досліджував історію українського народу, автор більше 2 тис. праць, видав 10-томну «Історію України-Русі».
• Володимир Антонович: досліджував історію України часів визвольної війни і Руїни, автор 300 праць з історії України XVII—XVIII ст.

Порівняльна таблиця діяльності істориків

Михайло Драґан та його спадщина

Михайло Драґан — український мистецтвознавець та етнограф. На основі його альбомів, у яких представлена архітектура дерев'яних церков, дзвіниць та каплиць Львівщини, було видано книгу «Перлини дерев'яної архітектури Бойківщини». Михайло Драґан сформував цілу когорту українських мистецтвознавців, серед яких Віра Свєнціцька та Григорій Логвин.