Антропологічні типи українців та їх етнічна структура

Етнічна антропологія України в історіографічному плані починається ще з Геродота. Давньогрецький історик дає перші цікаві етнографічні, а іноді й антропологічні описи древніх етносів нашої території. За Геродотом, елліни своєю зовнішністю, пігментацією шкіри зовсім не були подібні до аборигенів величезної лісової зони – світлооких блондинів, європеоїдів. Серед давніх слов’ян, північних іллірійців, кельтів і, очевидно, неврів переважали середньоєвропейські європеоїди.

Чи зміг за сотні, а то й тисячі років наш етнос, змішуючи кров з іншими народами, зберегти свої корінні риси? Науковці, відповідаючи на це запитання, стверджують, що навіть у сучасних українців простежується дуже багато спільних рис у всіх антропологічних областях. Чого не скажеш, наприклад, про німців чи італійців, які є більш різнорідними. Тож який він, “типовий” українець? Високий, чи низький, світло- чи темноволосий, за якими рисами обличчя можна його впізнати?

Усього виділяють 6 антропологічних типів українців, що відображають основні чинники змін етнічної структури України.

Центрально-український тип

Охоплює більшу частину України, приблизно 60 % українців. Розміри голови і обличчя, показник голови і лиця — середні. Третинний волосяний покрив, пігментація волосся і очей, висота перенісся і більшість інших ознак також середні. Зріст високий при типово європеоїдних рисах обличчя. Характерно, що внаслідок пересувань і змішування: антрополог. риси більшості популяцій, навіть дуже віддалених, близькі або подібні. Слов’янська основа типу – дещо модифікований дунайський тип, що включив поліський (палеоєвропейський) компонент, а також більш півд. (індоіранський, іллерофракійський і пізніший тюркський) елементи. Зіставлення матеріалів по Київщині XVI-XVIII ст. свідчить, про його генетичний зв’язок з місцевим староукраїнським населенням як XII – першої пол. XIII ст., так і з сучасними українцями.

Дунайський тип

Займає рівнинну Галичину з зах. Поділлям без крайніх північ, р-нів Львівщини і Тернопільщини. Він охоплює більше 10 % українців. Характеризується максимальним виявом комплексу європеоїдних ознак, довгим, відносно вузьким лицем з відносно довгим і вузьким носом. Дунайський тип входить як основа до складу інших типів українців, а також білорусів, росіян, поляків, словенців, деяких популяцій хорватів, а також австрійців, німців, литовців.

Поліський та південно-східний типи

Найхарактерніші риси поліського типу – дуже низьке і широке обличчя та максимальний в Україні розвиток надбрів’я, масивної будови чола. Зріст – середній. Пігментація очей дещо темніша, ніж загальноукраїнська, а волосся – світліша. У пізньому неоліті низькими і широкими обличчями характеризуються носії дніпро-донецької культури. Південно-східний тип — високорослий, відносно темнопігментований, зі зниженим покажчиком голови. Складається з двох варіантів – нижньодніпровського і припрутського. Суттєва пігментація очей і волосся, значний розвиток волосяного покриву свідчать про помітний індоіранський компонент.

Антропологічні особливості закарпатців

В антропологічному типі підкарпатських русинів можна встановити певного роду закономірність: між населенням північної частини переважає праслов’янський, а між населенням південної частини – динарський тип. До цих головних племінних типів прилучаються ще й інші складові частини (східно-балтійські, альпійські, північні, передньо-азійські, туранські і медитеранські).

Порівняльна характеристика типів за регіонами

Дослідження показали, що антропологічні особливості русинів по ходу від галицької України в напрямку Угорської низовини поступово змінюються. Хоча у цих місцевостях і панує руська мова, але у племінному вигляді людей з погляду антропології з’явилися характерні ознаки угорського типу. Однак угорські русини за своїм походженням є в безпосередньому зв’язку з галицькими русинами та українцями.