Старі дворики історичної забудови Львова: архітектурна спадщина та сучасність

Старі дворики історичної забудови Львова притягують увагу. Вони мисляться романтичними, незвичними, і такими, що приховали якусь незбагненну атмосферу. А все тому, що вони закриті від чужого ока, та у них при відкрита частина приватного життя. Часто, вони оповиті нитками спільних балконів, на яких сусіди зустрічають для неквапної розмови чи експресивних сварок, куди ж без них. А ще, вони суцільно оточені щільною забудовою. Інколи, настільки щільною, що нагадують колодязі. Інколи, вони і є майже ширини колодязя. І тоді, від них віє вогкістю та якоюсь моторошністю напівтемряви та прірви.

Ренесансна архітектура та Італійський дворик

Найвідомішим двориком Львова, безсумніву є Італійський, що є по сусідству, в ринковому палаці, що під номером, 6. Renaissance yard of King Jan III Sobieski House in Lwow має триярусну колонаду, що колись повністю його опоясувала, а тепер один бік забудований. В другій половині XVII ст. тут навіть відпочивав сам король, бо то був один з його улюблених палаців, що перейшов у його власність ще від батька. Мова про короля Яна ІІІ Собеського. У нашому кліматі такі колонади не прижилися, бо тут не таке спекотне сонце. Тож їх майже не будували. Кажуть, що тепер то єдиний італійський дворик на всю Україну.

Поруч, на площі Ринок, заходимо в дім 2. Купляємо квитки, адже це музей. І потрапляємо в світлий дворик італійського палаццо (міського палацику). Двір відреставрований і світлий. Для музею, його навіть перекрито прозорим дахом.

Технічні характеристики зображення Renaissance yard

Дворики сакральних споруд та двори-колодязі

На вулиці Підвальний можемо вільно оглянути двір, через який веде шлях в древню святиню, православну Успенську церкву. Її ренесансні риси, оборонна вежа дзвіниця, та кам’яні стіни, що по чорніли відносять нас до легендарних часів коли в ній був висвячений на митрополита київського та галицького Петро Могила. Але найбільше вражає те, що двір спільний для церкви і людей що живуть поруч, стіни житлових будинків притулилися до самої святині.

Неподалік, в провулку, що сполучає площу Музейну з розкішним бароковим храмом отців домініканців з вулицею Вірменською є той самий справжній вологий і дещо моторошний двір-колодязь. До його дна ніколи не потрапляє пряме сонячне проміння. На прилеглій вуличці Ставропігійській заходимо в дім, і піднімаємося на другий поверх. І лише тоді, з вікна, бачимо над вузький двір, яким навіть неможливо прогулятися, бо його дно служить дахом кав’ярні.

Побут та структура львівських двориків

Типовий дім XVI-XVIII ст. мав основний дім, що виходив на гамірну вулицю, бо міщанин то людина торгова чи реміснича. На другому й третьому поверхах жила його численна сім’я. Далі був внутрішній дворик. А в кінці ділянки будували ще дім-офіцину. На першому поверсі якої були господарські приміщення. Тож, доля зручного сполучення між обома будинками в межовому мурі, що відділяв двори сусідів робили балкони, якими зручно було переходити між обома домами. Ось це ми і бачимо в дворику музею-аптеки.

Якщо відійти від середньовічного міста і заглибитися в квартали ХІХ ст. то побачимо внутрішньо дворові вежі. Вони приховують в собі пожежні сходи. Потрапити в них досить складно, бо в таких дворах не функціонують музеї чи кав’ярні. Тема двориків невичерпна.