Історія та розвиток українського образотворчого мистецтва XIX століття
З поширенням ідей просвітництва українське мистецтво набувало світського характеру, оновлювалася система його художніх виразних засобів. Ознаки класицизму найбільш повно проявилися в образотворчому мистецтві. У станковому живописі, зокрема у портретному жанрі, художники звільнилися від іконописної канонічності, у їхній творчості посилилася увага до індивідуальних рис людини, її зовнішності, духовного життя. У вихованні художників велика роль належала Петербурзькій Академії мистецтв. В Академії мистецтв училася більшість українських митців.
Видатні постаті та мистецькі течії
Помітний слід в історії української культури залишила творчість видатного російського художника В. Тропініна (1776-1857). Майже двадцять років він прожив в Україні на Поділлі і створив чудову галерею портретів селян та краєвидів. Реалістичну спрямованість мала творчість Капітона Павлова, який першим серед українських митців створив реалістичні образи людей праці.
Друга половина XIX — початок XX ст. — один з яскравих періодів розвитку образотворчого мистецтва України, адже саме в ці роки відбулося становлення критичного реалізму та зародження найновіших мистецьких течій. У Петербурзі 1870 р. було створено Товариство пересувних виставок (передвижники). Воно об'єднало багатьох відомих художників Російської імперії, до нього належали і більшість художників з України.
Творчість Тараса Шевченка та його послідовників
Новий етап у розвитку українського образотворчого мистецтва пов'язаний із творчістю Тараса Григоровича Шевченка. Художник обрав шлях реалістичного відображення життя. Він приділяв увагу темам, узятим з історії українського народу. Його послідовниками були Л. Жемчужников, І. Соколов, К. Трутовський.
- Л. Жемчужников — створив чимало картин з життя українського народу, видавав серію під назвою «Живописна Україна».
- І. Соколов — звертався до обрядових і побутових сцен («Свято Івана Купала на Україні», «Сільське весілля»).
- К. Трутовський — у серії сатирично-викривальних картин правдиво зобразив життя провінційних поміщиків.
Жанрова різноманітність та художні школи
Визначними постатями в пейзажному живописі були І. Сошенко, М. Сажин, В. Штернберг. Картини Івана Сошенка відзначаються правдивістю передачі пейзажних мотивів. Михайло Сажин виконав аквареллю низку краєвидів і архітектурних споруд Києва. Видатним майстром побутового жанру був М. Пимоненко, автор близько 715 картин і малюнків.
Важливу роль відіграв Микола Мурашко, який 1875 р. відкрив Київську малювальну школу. За роки існування школи з її стін вийшли такі видатні митці, як М. Пимоненко, О. Мурашко, І. Їжакевич. Фінансову підтримку школі надавав власник цукрових заводів Іван Терещенко.
Характеристика ключових видань та посібників
| Назва видання / Категорія | Характеристика |
|---|---|
| Курс лекцій «Історія образотворчого мистецтва та архітектури» | Складається з трьох модулів: від первісності до Середньовіччя, від Ренесансу до Нового часу, від ХІХ ст. до кінця XX ст. |
| Посібник для підготовки до ЗНО | Містить добірку фотозображень пам’яток архітектури, репродукцій та фотопортретів історичних персоналій. |
| Альбом «З української старовини» | Спільна робота С. Васильківського, М. Самокиша та історика Д. Яворницького. |
Майстри історичного та батального жанру
Одним із найяскравіших митців був Ілля Рєпін, автор знаних полотен на українську тематику: «Запорожці пишуть листа турецькому султану», «Вечорниці». Микола Самокиш став одним із найвідоміших баталістів, ставлячи собі метою відтворити історичні події й національні особливості життя і побуту українського народу. Сергій Васильківський здобув світову славу пейзажами, в яких відображав красу і велич рідного краю.