Микола Платонович Бажан: шлях поета-інтелектуала та енциклопедиста

Мико́ла Плато́нович Бажа́н — український радянський поет, перекладач, культуролог, енциклопедист, філософ, громадський діяч. Його шлях вартий уваги і як приклад «танцю» долі й людини, і як промовиста історія про центральноєвропейську літературу XX століття. Він зумів пройти дивовижний шлях: від одного з лідерів авангардної, лівої поезії своєї країни до «живого класика» та віцепрем’єра Радянської України.

Походження та юнацькі роки

Народився 26 вересня (9 жовтня) 1904 року в Кам'янці-Подільському, але юнацькі роки минули в Умані. Батько поета Платон Бажан був військовим топографом (підполковником царської армії, а після проголошення незалежности України вступив до Армії УНР). Ця мультикультурна Умань у першій половині XX століття в парадоксальний спосіб стала культурним центром. Ще до переїзду юний Микола Бажан влаштував із приятелями «асоціацію футуристів-спіралістів».

Восени 1921 року, після закінчення Уманського кооперативного технікуму, він переїхав навчатися в Київському кооперативному інституті імені М. Туган-Барановського. Михайль Семенко, головний український футурист, агітував молодих талантів «рвонути» до Києва чи Харкова. Поміж тих, хто його послухали, був і Микола Бажан, який стрімко увійшов до кола центральних постатей українського авангарду.

Літературна творчість та авангард

З 1923 року він почав активно друкуватися, працюючи журналістом у редакції газети «Більшовик». Як поет-футурист публікувався під псевдонімами Нік Бажан, Панфутурист та Петро Уманський. Протягом другої половини 1920-х років Бажан поступово формував свій власний експресіоністично-бароково-романтичний стиль.

Ключові твори та видання:

• «Сімнадцятий патруль» (1926) — перша книга, присвячена збройним конфліктам 1917—1920 років.
• «Будівлі» (1924) та «Гетто в Умані» (1928) — твори, що стали сенсацією в українській тогочасній літературі.
• «Сліпці» — велика історична поема, яку вважають творчою вершиною автора.
• «Історія українського мистецтва» — унікальне академічне видання у семи книгах під редакцією академіка М. П. Бажана.

Державна та академічна діяльність

Микола Бажан був не лише поетом, а й активним громадським діячем. З 5 березня 1943 року він працював заступником голови Ради народних комісарів УРСР, а згодом — заступником голови Ради міністрів УРСР. Його наукові досягнення включають звання академіка Академії наук УРСР (з 1951 року) та посаду головного редактора Головної редакції УРЕ.

Він був стриманим ерудитом, який виступав активним учасником міжнародних літературних взаємодій. Був час, коли він вважався кандидатом на отримання Нобелівської премії. Книга «Микола Бажан. Маловідомі мистецькі сторінки» висвітлює його проникнення в особливості театру, кіно, музики та живопису.

Хронологія життя та нагород