Включення українських земель до складу Російської імперії наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст.

Особливості розташування визначали специфіку цивілізаційного розвитку українських земель. Вони були як межею розподілу сфер впливу, так і територією взаємних впливів двох християнських цивілізацій: західноєвропейської католицької та східноєвропейської православної. Спроби обох цивілізацій розширити сфери свого впливу спричиняли боротьбу за українські землі. Занепад старих форм українського життя і початок нового періоду українського національного відродження збіглися зі значними територіальними змінами у Центральній та Східній Європі.

Територіальні зміни та імперська експансія

Поки європейці перебували під враженням французької революції, три потужні монархії тогочасної Європи нищили державність слабших країн-сусідів. Спершу Російська імперія остаточно зруйнувала Гетьманщину (1781 р.), потім, приєднавши внаслідок російсько-турецьких війн Південну Україну, знищила державу татарського народу – Кримське ханство (1783 р.). Унаслідок трьох поділів (1772, 1793, 1795 рр.) Австрія, Пруссія та Росія розподілили між собою землі Речі Посполитої.

Внаслідок цих подій склався територіальний устрій, який без істотних змін існував упродовж більш як ста років:

• Російська імперія володіла Слобожанщиною, Лівобережжям, Правобережжям і Півднем, що складало близько 85% земель, заселених українцями.
• У складі Австрійської імперії знаходилося приблизно 15% українських земель, а саме – Східна Галичина, Північна Буковина та Закарпаття.

Території, що перебували під владою Росії, називалися Наддніпрянською Україною, а підвладні Австрії – західноукраїнськими землями.

Населення та національне відродження

Для українського народу ХІХ ст. стало насамперед добою формування модерної української нації. Термін «українське відродження» першими стали використовувати знані історики Володимир Антонович, Михайло Грушевський, Дмитро Багалій. Змістом цього поняття вони вважали комплекс подій і явищ, пов’язаних із поширенням масової національної самосвідомості та розвитком усіх сфер культурного життя. Населення українських земель упродовж кінця XVIII – початку ХХ ст. зросло втричі.

Статистичні дані щодо зростання населення

Нижче наведено дані про зміну кількості населення на українських територіях у складі імперій:

За змістом і стадіями процес українського національного відродження відповідав аналогічним європейським процесам. Процес українського націотворення розглядався як два паралельні потоки – однакові за змістом, але розмежовані територіально між імперіями.