Українські землі у складі Російської імперії 18-19 століття

Після поділів Польщі, приєднання Кримського ханства та російсько-турецьких війн більшість земель сучасної України опинилась у складі Російської імперії. Це історія про територіальні зміни, українське національне відродження та масонів. Для зручності, ці землі прийнято називати Наддніпрянщиною.

Територіальні зміни та військові конфлікти

У першій половині ХІХ ст. Російська та Османська імперії провели ще дві війни. І обидві вони закінчилися невдало для турків. Війна 1806-1812 років завершилася підписанням Бухарестського миру. Південна Бессарабія — нині це південь Одеської області та частина Буковини, відійшла до Російської імперії. Козацькі військові частини безпосередньо брали участь з обох сторін: Чорноморське козацьке військо — за Російську імперію, та козаки Задунайської Січі — на стороні османів.

Для задунайських козаків наступна російсько-турецька війна 1828-1829 рр. стала вирішальною. У 1828 році російські війська зайшли безпосередньо на територію Задунайської Січі. Отаман запорожців Йосип Гладкий прийняв рішення перейти на бік росіян. Розлютований султан наказав знищити Задунайську Січ. Козаків, що перейшли на сторону Російської імперії, обдарували орденами і прийняли до російського війська. З них сформували окрему військову частину — Азовське козацьке військо. Отаманом став Йосип Гладкий. Козаки базувалися на землях Приазов'я навколо Бердянська до 1864 року. Тоді їх, зрештою, ліквідували.

Адміністративно-територіальний устрій

Найбільшими адміністративними одиницями поділу Російської імперії були губернії та генерал-губернаторства. Губернія була найбільшою частиною території, що мала місцевих управлінців. А основним завданням генерал-губернатора було контролювати губернаторів та слідкувати за цілісністю імперії. У першій половині ХІХ ст. українські землі було поділено на 9 губерній у складі 3 генерал-губернаторств:

Також важливо зазначити, що у 1839 році на Правобережжі царська влада ліквідувала греко-католицьку церкву.

Промисловий переворот та соціальні трансформації

Шотландець Джеймс Ватт, наприкінці ХVIII століття винайшов паровий двигун, чим спричинив початок промислового перевороту. Перехід від ручної праці до машинної, як маховичок у механізмі, запустив інші важливі процеси:

• індустріалізацію – будівництво фабрик та заводів, а також стрімке зростання частки промисловості в економіці;
• урбанізацію – зростання кількості жителів міст.

Це спричинило широке майнове розчарування. Все більше можна було простежити виокремлення класів, замість старих станів. І все більшої ваги набирала буржуазія – клас бізнемсменів і підприємців. На противагу ним, формувався клас пролетаріату – найманих робітників. Почав виокремлюватися і прошарок інтелектуалів. Кріпацтво також ніхто не відміняв. Почалося розшарування селян на бідніших та багатших, зросла роль наймитства та торгівлі.

Культурні течії та ідеї національного відродження

Довгий час в Європі панували ідеї Просвітництва про всемогутність людського розуму, за допомогою якого люди зможуть підкорити Природу та впорядкувати оточуючий світ. В мистецтві цього періоду панував стиль класицизму, визначними рисами якого були раціоналізм та наслідування античних зразків. На противагу Просвітництву та класицизму виникає романтизм — ідейний та художній напрям, утверджував культ почуттів, любові і природи, ідеалізував минуле. В інтелектуалів виникає інтерес до фольклору (тобто усної народної творчості), мови, якою розмовляв простолюд, а також до замилування історією — романтизації історії.

На цьому грунті виникають ідеї про невід'ємні права людини, дані від народження, та про те, що джерело влади — народ, тобто всі люди. Актуалізується ідея існування нації — спільноти людей, що об'єднані спільними культурними ознаками, спільністю походження, території, історії та мислять себе як частина цієї нації. Націоналізм, як сукупність поглядів про націю як вищу форму об'єднання суспільства та основи державотворення, прагнув створити національні держави.