«Повість минулих літ» Нестора Літописця – пам'ятка української мови, історії та літератури

«Повѣсть временнихъ лѣт» (Повість минулих літ) – літописне зведення періоду України-Русі, складене в Києві в XI – на початку XII століття. Цей твір є головним джерелом вивчення стародавньої історії України та однією з найдавніших літературних пам'яток періоду України-Русі. «Звідки пішла Руська земля і хто в ній найперший почав княжити» – цими словами починається літопис, у якому печерський чорноризець зумів показати історію нашої держави на широкому тлі світових подій.

Постать Нестора Літописця

Нестор Літописець (близько 1056 – близько 1114) – київський літописець, письменник-агіограф та монах Києво-Печерської лаври. Доктор історії Ігор Гирич називає Нестора Літописця «першим істориком України-Русі», а Михайло Брайчевський характеризує його як «одного з найбільших письменників раннього європейського середньовіччя». Саме з «Повістю врем’яних літ» пов’язують початок історії української літератури.

Зміст та ідейне значення

Темою «Повісті минулих літ» є висвітлення історії східних слов'ян і князівської влади, утвердження християнства в Київській Русі, а також розповідь про виникнення слов'янської писемності. Ідея твору полягає в уславленні загальноруського патріотизму та проголошенні слов'янського роду як рівноправного серед інших народів. За словами Наталії Полонської-Василенко, Нестор проголосив ідею єдности і політичної незалежности Української держави у часи, коли вже йшов швидкими темпами процес розподілу держави на окремі землі.

Держава, за Нестором, єдина розумна природна організація, що робить людей суспільством. Від перших оповідань і до останніх записів древнього літопису лунає думка, що зло карається. Нестор Літописець вважає, що всесвітнім історичним процесом керують добро і зло через діяльність звичайних живих людей – через їхні характери і вчинки.

Мова та лексичне багатство

Мова «Повісті» – церковнослов'янська з великою кількістю слів української розмовної. Один із найкращих знавців давніх рукописів професор Василь Яременко стверджує, що «У літописі Нестора немає жодного російського слова… а українська лексика ллється суцільним потоком». У тексті представлена величезна кількість слів із української мови тисячолітньої України-Русі:

• хоробрий, володіти, рубати, сказати;
• створити, знемагати, красти, печерка;
• пороги (Дніпровські), сором, туга, подружжя;
• корчага, невіглас, орати, наймит, жито;
• кияни, рілля, свита, зоря.

Редакції та списки пам'ятки

Оригінал до нашого часу не зберігся, є лише пізні списки, тобто варіанти переписані з інших джерел. На основі матеріалів чернетка, можна виділити такі основні версії літопису: