Давній Галич: історія археологічних досліджень та духовної спадщини княжої столиці

Давній Галич — віковічний свідок української надії, місто княжої слави, твердиня українського духу та київського благочестя на Дністрових пагорбах. Протягом багатьох століть наш народ черпав надію з віри своїх предків, що розлилася українською землею із благодатної купелі Володимирового Хрещення. Саме тому варто, відзначаючи ювілей старовинного міста, ще раз поглянути на 1125 років його існування.

Історія археологічних досліджень

У книжці «Вітольд Ауліх та археологічні студії княжого Галича» зібрано і проаналізовано історію археологічних досліджень княжого Галича впродовж ХІХ-ХХ ст. Окрему частину монографії становить висвітлення життєвого шляху і наукової біографії видатного українського археолога Вітольда Вітольдовича Ауліха (1938-1994). У виданні подано окремі ілюстративні матеріали, що належать дослідникам Галича.

Доказом існування на Крилоській горі митрополичого осідку, крім історичних документів, є й археологічні знахідки. Зокрема, у 1955 р. М. Каргер в урочищі Сад поблизу Митрополичих палат виявив саркофаг ХІV ст., у якому, можливо, були останки одного з галицьких митрополитів. Під теперішнім будинком музею археологи виявили сліди комплексу великих дерев’яних будівель, які споруджували тут, починаючи з першої половини XII ст.

Державотворча роль княжого міста

Вирішальним для консолідації західних земель Русі-України та зміцнення їхнього зв’язку з «матір’ю міст руських» — Києвом — стало проголошення тут Євангелія Христового. Особливого значення давній Галич набув за правління Володимирка Володаревича з роду Ростиславовичів, який 1141 року зробив його осідком своєї землі-князівства, пізніше — резиденцією посталого тут єпископства. Наприкінці ХІІ століття місто вже було центром об’єднаної держави волинського роду Романовичів, які згодом стали очільниками всього Руського королівства зі столицею в Холмі.

Серце княжого Галича: Крилос та Митрополичі палати

З XII ст. на Крилоській горі стоять палати галицьких єпископів, а з ХІV ст. — митрополитів. Фундаменти митрополичих палат XVII ст. віднайдено в урочищі «Старі палаци»; за Єпископа Лева Шептицького у кінці XVІІІ ст. споруджено дерев’яну резиденцію, а за Єпископа Скородинського — мурований палац. З 1807 до 1944 рр. у Крилосі знаходилася тимчасова резиденція галицьких митрополитів.

Історія цього місця нерозривно пов’язана з діяльністю праведного Митрополита Андрея Шептицького. Митрополит Андрей Шептицький дуже часто бував у Галичі-Крилосі. Він при кожній нагоді залюбки відвідував Митрополичі палати на Крилоській горі — свою літню резиденцію, де набирався сил та снаги для ревного служіння. Також Митрополит Андрей Шептицький врятував від знищення частину архіву та бібліотеки із крилоської каплиці.

Культурна спадщина та реконструкція

На Франківщині в Музеї історії Галича представлять експозицію з відтвореними середньовічними костюмами княжого Галича у межах проєкту «Вбрані в історію». Основний акцент організатори фестивалю зроблять на одязі періоду ХІІ-ХІІІ століть, коли місто було столицею Галицького та Галицько-Волинського князівства. У музеї представлять костюми різних суспільних станів середньовічної доби:

• представників знаті;
• монаха;
• дружинника;
• ремісника;
• селянина.

Кожен із запропонованих образів передбачає елементи взаємодії відвідувача з експонатом, що дозволяє краще пізнати побут та ремесла того періоду.

Матеріали та історичні пам'ятки Галича