Історія та культура кав’ярень: від старого Львова до сучасного Києва

Львів початку XX століття уявляється як місто, близьке до бездоганного, доглянуте й комфортне для його жителів. Проте погляд на історію нашого міста через нариси 1903 року відкриває іншу картину. Попри свою претензійність бути схожим на місто європейського покрою, Львів не мав жодної першорядної ресторації, котру б можна було порівняти з подібними закладами за кордоном.

Культура кав'ярень у старому Львові

Кав’ярні — це галузь виключно австрійська і дісталась до нас з-над Дунаю. Бо чим властиво є у нашому щоденному житті кав’ярня? Це радше клуб, до якого сходяться для читання газет, гри в більярд чи карти. Тут зустрічається мистецький і літературний світ, постають далекоглядні плани, налагоджуються зв’язки між людьми часто різних поглядів. Немає жодного сумніву, що весь наш політичний рух бере свій початок у кав’ярні, там розвивається, перевтілюється і набирає конкретних форм.

Філіжанка чорної або біла з рогаликом — це тільки формальна необхідність, такий собі вхідний квиток. Кав’ярня — це нейтральна територія, на котрій перетинаються представники різних напрямків, де стираються певні кордони різниць суспільного становища.

Старовинні європейські кав’ярні та їхня історія

Заклади, відкриті у XVII-XX ст., розташовуються в різних куточках Європи та мають надзвичайно багату історію:

• Queen’s Lane Coffee House (Оксфорд) — відкрита ще в 1654 році вихідцем з Сирії; тут не тільки наливали екзотичний напій, а й роздавали листи паперу з новинами.
• Florian (Венеція) — найстаріше кафе міста, що з 1720 року служить майданчиком для побачень, угод та артистичних асамблей.
• Schwarzenberg (Відень) — перше кафе на Рінгштрассе, що відкрилося на початку 1860-х років і полюбилося богемі та впливовим людям.
• A Brasileira (Лісабон) — відкрите у 1903 році; воно стало легендарним місцем, де збиралася вся португальська богема.

Відродження кавових традицій у Києві

З 2014 року в Києві з’явилося безліч кавових «точок», усі вони стильні, сучасні і мають колорит. Люди поступово звикали до вранішньої кави в улюбленому місці – і тепер здається, що так було завжди. Багато таких закладів виявилися стійкими до криз, адже люди розглядають власну справу не тільки як заробіток – тут багато творчості й амбіцій змінювати життя людей.

Прикладом довготривалого успіху є кав’ярня «Каффа», яка працює з 1998 року. Її назва походить від регіону в Ефіопії, який вважають батьківщиною кавового дерева. У 2005 році команда відкрила «Театр кави» на Подолі, де кожен зал відтворює певний час та традицію кавування — Англійський, Колоніальний, Африканський та Бедуїнський.

Сучасна кав’ярня сьогодні — це більше, ніж кава і сендвічі. Наприклад, заклад «1991. Місце вільних людей» ставить за мету будувати навколо закладу спільноту, організовуючи квартирники та читання віршів.

Порівняння історичних та сучасних кав'ярень