Галичина як український П'ємонт: роль наддніпрянців та формування козацького міфу

У XIX столітті українство Галичини пережило тотальну трансформацію. Доклався до цього козацький міф і наддніпрянці. Як українській ідеї вдалося перемогти попри відсутність держави, масове полонофільство та чисельних прихильників “русского міра”? Про це розповідає кандидат історичних наук Остап Середа.

Інтелектуальні контакти та вплив Наддніпрянщини

Насамперед це інтелектуальні контакти – вплив романтизму, інтелектуальний вплив із Наддніпрянщини. В 1830-х роках маємо вже обмін листами, книжками. Вибухає український романтизм у Харкові, в Києві, з’являється університет, публікації народних пісень… Вони доходять до Галичини і стимулюють козакофільську уяву, стимулюють думку про козацтво як важливого персонажа української історії.

Козацький міф без активної участі освічених еліт, мабуть, сам по собі в Галичині не сформувався б. Він не мав такого закорінення в народній культурі, яке мав на Правобережжі, чи на Лівобережжі, чи в Центральній Україні. Певною мірою, це є культурний трансфер в Галичині.

Роль «Руської Трійці» та літературних рухів

Один із ключових років на початку того шляху – 1837-й, видання “Русалки Дністрової”. Мало хто її розгортав, але ті, що читали, побачили дуже багато козацького наративу, козацького епосу, дум. Руська Трійця — літературний гурток греко-католицьких священиків, очолюваний Маркіяном Шашкевичем, Іваном Вагилевичем та Яковом Головацьким — є частиною цього ж проєкту, певного інтелектуального руху. Гуртківці бачили свою місію у збиранні фольклору та поширенні освіти.

Вплив «української школи» в польській літературі

Українська школа в польській літературі теж зробила свій внесок у формування козацького міфу. Діячі в Галичині згадують, що навчилися козацьких пісень з віршів Тимка Падури. Він писав у 20-х роках ХІХ століття на Вінниччині, на Правобережжі; там є багато козацької романтики, міфології, героїки. Також значну роль відіграв Міхал Чайковський — письменник та політичний діяч. Він був на перших місцях серед найбільш читаних авторів у Галичині в середині ХІХ століття. У своїй творчості Чайковський звертався до періоду Запорізької Січі, однак твори — “Козацькі повісті”, “Гетьман України”, “Вернигора” — писав польською мовою.

Джерела та динаміка поширення козацького наративу

Козацтво є мобілізаційним чинником. В Галичині до того часу він існує в культурній пам’яті, але не вироблений. Питання, до якого багато хто звертався: наскільки козацький міф існує на рівні народної культури? Маємо записи козацьких пісень, які побутували серед селянства Галичини. Особливо їх більшає в другій половині ХІХ ст – на початку ХХ століття.

Ключові постаті та події культурного трансферу:

• Тимко Падура (1801–1871) — польський поет, чиї вірші з козацькою героїкою вплинули на галицьких діячів.
• Міхал Чайковський (1804–1886) — найбільш читаний автор козацьких повістей у Галичині 1850-60-х років.
• Руська Трійця (1833–1837) — інтелектуальний гурток, що видав «Русалку Дністрову» та поширював освіту.
• 1830-ті роки — період активного обміну ідеями між Галичиною та інтелектуальними центрами Наддніпрянщини (Харків, Київ).