Методологія та методи наукового дослідження: теоретичні та емпіричні аспекти

Метод — це певний систематизований комплекс прийомів та засобів, які застосовуються дослідником для досягнення поставленої мети. Метод розглядається також як сукупність прийомів практичного або теоретичного пізнання дійсності. З допомогою різних методів отримують нову інформацію про навколишній світ, заглиблюються в сутність явищ і процесів, розкривають закони та закономірності розвитку, формування й функціонування об’єктів дослідження. Від якості методу, правильності його застосування залежить істинність отриманих знань. Обравши метод дослідження, науковець має досконало ним оволодіти.

Класифікація методів дослідження

Метод або сукупність методів мають бути підібрані так, щоб дослідник мав можливість повністю перевірити гіпотезу дослідження. У наукових дослідженнях застосовується, як правило, не один окремий метод, а їх сукупність. Здійснюється вибір відповідно до їх мети та завдань.

• Теоретичні методи розкривають сутність явищ, що вивчаються, виявляють закономірні зв’язки та співвідношення. Використовуються зазвичай при визначенні проблеми та формулюванні гіпотези дослідження.
• Емпіричні методи служать засобом збирання конкретних фактів, спрямовані на їх виявлення та опис явищ.
• Методи обробки даних призначені для обробки отриманих даних, встановлення залежності кількісних та якісних показників аналізу, інтерпретації їхнього змісту.

Характеристика основних теоретичних методів

Теоретичне пізнання спирається на ряд фундаментальних логічних методів:

Аналіз і синтез

Аналіз – метод пізнання, в основу якого покладена процедура умовного чи реального розчленування об'єкта пізнання на складові. Метою є перехід від вивчення цілого до вивчення складових для отримання інформації про структуру об'єкта, властивості його складових, взаємозв'язки між ними. Синтез – метод пізнання, в основу якого покладена процедура поєднання складових об'єкта пізнання в єдине ціле, систему. Аналіз і синтез взаємопов'язані, вони є єдністю протилежностей.

Індукція та дедукція

Індукція – метод дослідження, за допомогою якого на підставі часткових фактів робиться загальний висновок щодо об'єкта пізнання (від конкретного до загального). Дедукція – метод дослідження, при якому часткові висновки виводяться із загальних. Дедукція завжди виступає в єдності з індукцією, це взаємозворотні методи пізнання.

Абстрагування та моделювання

Абстрагування – це умовне ігнорування несуттєвих властивостей, зв'язків, відношень предметів і виділення кількох, найсуттєвіших рис об'єкта пізнання. Моделювання – створення штучної системи, яка відображає з певною точністю властивості об’єкта, що досліджується.

Спеціальні наукові методи

Аксіоматичний метод полягає у прийнятті деяких тверджень (аксіом, постулатів) без доведення з подальшим виведенням решти знань за визначеними логічними правилами. Гіпотетичний метод базується на розробленні гіпотези, наукового припущення, що містить елемент новизни та оригінальності.

Особливості роботи з джерелами та фактами

Критика і перевірка історичних джерел є першочерговою справою. Від критичного аналізу джерел, від вміння їх правильно оцінити і використати залежить успіх дослідження. Робота з джерелами включає:

• Перевірка документа на справжність;
• Розшифровка незрозумілих термінів;
• Відділення пізніших нашарувань;
• Встановлення часу, місця виникнення та особистості автора.

Факт невичерпний, бо він має безконечну кількість властивостей, сторін, взаємовідносин. Синтез джерел веде дослідника від інтуїції до смутної здогадки, від здогадки до серйозного припущення і до науково обґрунтованого висновку.