Вступ до середньовічної історії України

Україна — велика й прекрасна європейська держава з багатою і цікавою історією. Відомо, що Батьківщину не вибирають, вона — одна на все життя, тому знати про неї, а отже, і про себе, треба якомога більше. Допомагає в цьому історія — наука, яка значною мірою формує світогляд людини. Тепер ви вивчатимете дві історичні дисципліни — «Історію України» і «Всесвітню історію». Спільна ознака цих предметів — вивчення доби Середньовіччя, а різниця — в об’єкті дослідження: для всесвітньої історії це — зарубіжні країни, а для історії України — наша Батьківщина.

Середньовіччя як період розвитку України

Середньовіччям називають тривалий період всесвітньої, зокрема європейської історії, що розпочинається в V ст. із занепаду Західної Римської імперії до епохи Великих географічних відкриттів наприкінці XV — на початку XVI ст. Історія України є невід’ємним складником історії людства, насамперед історії Європи. Вона вивчає розвиток суспільства на українських землях, визначає його основні ознаки й особливості, досліджує історію українського народу, його державності, героїчні вчинки, тріумфи і трагедії. Періодизація історії України збігається з періодизацією доби Середньовіччя інших країн Європи.

Цей період української історії історики поділяють на три етапи:

• Раннє середньовіччя (V-IX ст.): Становлення та існування племінних князівств і союзів східних слов’ян. Формування східнослов’янської державності.
• Розвинене, або класичне, середньовіччя (X — середина XIII ст.): Становлення й розвиток Київської держави (Русі-України) й удільних князівств. Монгольська навала.
• Пізнє середньовіччя (друга половина XIII — початок XVI ст.): Існування Волинсько-Галицької держави та розвиток українських земель у складі інших держав: Литви, Польщі, Угорщини, Молдови й Московії.

Географічний та історичний контекст

Україна розташована в Центрально-Східній Європі, отож її не оминули загальноєвропейські історичні процеси. Потрібно зазначити, що південно-східні регіони України становлять західну частину Великого степу. Він простягнувся від Алтайських гір і степів Монголії до нижньої течії Дунаю. Протягом тисячоліть від кімерійців і скіфів до монголів цим зручним євразійським коридором рухалися зі сходу на захід кочові народи-скотарі. Відносини осілих народів-землеробів і кочівників-скотарів часто закінчувалися кривавими сутичками. Ці війни ослабили економічні й військові сили наших предків, відволікали їх від облаштування своєї землі. У той же час вони разом з іншими народами Центрально-Східної Європи захищали землі від спустошливих набігів азійських кочівників.

Історичні джерела доби середньовіччя

Відомості про життя наших пращурів зберігають речові матеріали й усні історичні джерела — міфи, легенди, билини та думи. З часів поширення християнської релігії наші предки, опанувавши грамоту, залишили писемні реліквії. І тепер ми можемо почерпнути цікаві відомості про слов’ян не лише з творів давньогрецьких, римських, візантійських та арабських авторів, а й зі східнослов’янських. У середньовіччі з’являються надзвичайно цінні для нас історичні джерела: літописи, написи на стінах, камені й навіть на березовій корі — так звані берестяні грамоти. Писемні повідомлення стають найважливішими джерелами інформації про життя наших пращурів.

Як бачимо, історія нашої Батьківщини за часів середньовіччя не лише ближча до нас хронологічно, вона використовує широке коло історичних джерел. Завдяки історичним знанням ви зможете зробити свідомий вибір, передбачати майбутнє, вести дискусії, залучаючи аргументи.