День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу
18 травня 1944 року розпочалася операція з депортації кримських татар. Цього дня вшановують пам’ять жертв цього злочину (під час головної хвилі депортації 18-20 травня було виселено 180 014 осіб). Також цю дату відзначають як День боротьби за права кримськотатарського народу.
Історична довідка та передумови злочину
Операція радянських військ із вигнання нацистських окупантів із території Кримського півострова почалася 8 квітня 1944 року і завершилася в ніч на 13 травня. Ще до завершення боїв, 22 квітня, в доповідній записці на ім’я Лаврентія Берії кримські татари були звинувачені в масовому дезертирстві з лав Червоної армії. 10 травня Берія в листі Сталіну повторив попередній закид, додавши до нього «зрадницькі дії кримських татар проти радянського народу» та «небажаність подальшого проживання кримських татар на прикордонній околиці Радянського Союзу».
У листі була сформульована пропозиція виселити все кримськотатарське населення до Узбекистану. Наступного дня, 11 травня 1944 року, було прийнято цілком таємну Постанову Державного комітету оборони № 5859сс «Про кримських татар». У ній наводилися попередні претензії до кримськотатарського населення – начебто масове зрадництво та масовий колабораціонізм, які стали обґрунтуванням депортації. Проте варто зауважити: насправді жодних доказів «масового дезертирства» кримських татар не існує, абсолютна ж більшість колабораціоністів загинула в боях чи була засуджена в індивідуальному порядку.
Процес депортації та умови виселення
Депортація кримськотатарського населення розпочалася о 3 годині ранку 18 травня 1944 року і завершилася переважно 20 травня. До операції було залучено 32 тисячі співробітників НКВС. Депортованим давалося на збори від кількох хвилин до півгодини, дозволяли брати з собою особисті речі, посуд, побутовий інвентар і провізію в розрахунку до 500 кілограмів на родину. Насправді ж вдавалося зібрати в середньому 20-30 кілограмів речей і продуктів, абсолютна більшість майна залишалася і була конфіскована державою.
Протягом двох днів кримських татар звозили машинами до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, звідки ешелонами відправляли на схід. Зафіксовано численні випадки мародерства. Останній ешелон із депортованими прибув до Узбекистану 8 червня, певна частина кримських татар у дорозі загинула.
Статистичні дані щодо вигнаних осіб
Нижче наведено розподіл груп населення, що постраждали від депортації, згідно з наданими матеріалами:
| Категорія вигнаних | Кількість осіб |
| Виселені під час головної хвилі (18-20 травня) | 180 014 |
| Мобілізовані юнаки (відправлені до Гурьєва, Куйбишева та Рибінська) | 6 000 |
| Заслані на роботи до таборів тресту «Московвугілля» | 5 000 |
| Заарештовані під час депортації (відправлені до ГУЛАГу) | 5 989 |
| Виселені під час червневих депортацій | 3 141 |
| Разом вигнано з Криму (загальна кількість корінного народу) | 200 000 |
Історична пам’ять та національна самосвідомість
Історична пам’ять — ознака високої духовності народу. Дана стаття акцентує на важливості історичних знань для формування національної самосвідомості в Україні. Автори критикують спроби спрощеного перегляду історії, що загрожує культурній спадщині.
У контексті збереження знань підкреслюється важливість бібліотек для інтелектуального розвитку нації. Це особливо актуально, коли розглядається така сумна сторінка в історії України, як геноцид кримськотатарського народу.