Інсценізація уривку твору Т.Г. Шевченка «Розрита могила»

Інсценізація уривку твору Т.Г. Шевченка «Розрита могила» — це літературно-музична композиція для учнів 7-их класів. Цей інструмент зробить вашу навчальну практику ще ефективнішою, витрачаючи все менше часу на підготовку до проведення заняття. Він допоможе вам краще організувати процес навчання та максимально залучити учнів.

Мета та обладнання уроку

Мета заходу:

• виховання любові до рідної мови, скарбів поетичного слова України;
• вшанування пам’яті видатного художника слова, патріота України – Т.Г. Шевченка;
• формування культури мовлення через красу й багатство рідної мови;
• виявлення творчих здібностей учнів.

Для організації події знадобиться наступне обладнання: твори Т. Шевченка, вишиті рушники, записи народних пісень, національні костюми. Святково прибраний зал додасть відповідної атмосфери.

Сценарій заходу

Звучить «Заповіт» Кобзаря. 1 ведучий: (на фоні мелодії) Шановна родино! Сьогодні у нас велике свято: ми вшановуємо пам’ять вірного сина нашого народу – Тараса Григоровича Шевченка. 2 ведучий: Щовесни, коли тануть сніги і на рясті просяє веселка, повні сил і живої снаги, ми вклоняємось тобі, Великий поете!

1 ведучий: Коли хочуть щось гарне сказати про народ, то розповідають про його землю, гори, річки, ліси. Згадують, яких великих людей дала ця земля світові. Українці – це народ Тараса Шевченка. Саме наша земля дала світові геніального поета, голос якого лине над землею уже кілька століть.

2 ведучий: Як заповіт рідної людини своїм внукам і правнукам, своєму народові сприймаємо ми немеркнучі в часі рядки його «Заповіту». Учень виконує «Заповіт».

1 ведучий: Тарас Шевченко - совість, голос і пісня народу. Море його поезії - це частка великого океану – народної пісні. Саме з того океану бере Кобзар свій початок і свою силу. 2 ведучий: Тарас Шевченко не просто відкрив світові силу і красу українського слова. На своїх могутніх поетичних крилах він виніс наше слово на широкий простір.

Ідейний зміст твору

У вірші Тараса Шевченка «Розрита могила» звучить протест проти соціального та національного гноблення українського народу, що здійснюється царизмом і українським чиновництвом. Ліричний герой у діалозі з Україною-матір'ю підкреслює, що причиною нещасть стало втрачена державність і наслідки об'єднання України з Московією, що призвели до панування москаля-окупанта.

Т.Г. Шевченко пробуджував національну свідомість, посилаючи в Україну свої думи про горе і страждання рідного народу. Звучать «Думи мої, думи мої …» у виконанні Анатолія Солов’яненка. Перед нами велетень – Тарас Шевченко. Нас просто не існує без нього. У ньому вся історія наша, все буття, всі наші мрії.

Інсценізація уривку

Уривок із п'єси Т.Г. Шевченка "Розрита могила". Степ, горить вогонь, сидять пастушки.

Тарас: Дивись, Степане, як прегарно сонце заходить! Зачервонілось... А небо міниться різними барвами!.. Ех, якби я умів уже добре малювати, я б передав усю цю красу ...

Степан: Так... Сонце заходить, то й час додому уже, Тарасе. Час гонити вівці.

Тарас: Гони, Степане, та займи й мої, а я заночую тут, в степу. Не хочу іти додому... Там мачуха бити буде...

Степан: А вечеря? Ти хіба не голодний? А не будеш боятися? Це ж лячно самому ночувати в степу на могилі...

Тарас: Ні, я ще не дуже голодний, та й маю ще ось шматок хліба за пазухою, що Оксана дала. Чого лячно? Тут гарно, а не лячно! Дивись лиш: за байраком ...