Research Center Logo
"Borderland Society: Past and Present"
MAIN CONTENT NEWS & EVENTS

Як виникла наука історія: етапи розвитку та видатні постаті

Періодизація розвитку історичної науки включає два основні етапи: донауковий та науковий. Донауковий період тривав від античності до ХVІІІ ст., представляючи собою літературні оповіді про минуле. Науковий період розпочався від ХІХ ст. до сучасності і знаменував перехід від опису минулого до дослідження.

Порівняння періодів розвитку історії як науки

Визначте спільне і відмінне між історичними дослідженнями різних періодів розвитку історії за допомогою наступних даних:

Критерій порівняння Донауковий період Науковий період
Характер викладу Літературні оповіді про минуле; історія як повчання. Перехід від опису минулого до дослідження.
Об'єкт опису Опис окремих подій, епізодів життя, життєписи видатних людей. Історичні дослідження проводять фахівці.
Методи та установи Відсутність спеціальних наукових установ. Створення спеціальних наукових установ; використання наук-помічниць історії.

Перші історичні описи українських земель

Чому Геродот взявся за написання історії? На початку своїх «Історій» він зазначив: «Я зібрав і записав відомості про минулі події, бажаючи, щоб не опинились у забутті діяння народів». Геродот вважається першим відомим дослідником українських земель. У четвертій книзі своїх «Історій» він помістив географічний та етнографічний описи території сучасної України, яку тоді населяли скіфи. Саме завдяки праці Геродота ми багато знаємо про побут і звичаї скіфів, а також жителів грецьких міст-держав у Північному Причорномор’ї.

Археологічні пам’ятки про давніх істориків

Під час розкопок у давньому місті Херсонес було знайдено три фрагменти плити з білого мармуру. На плитах вчені дослідили напис давньогрецькою мовою, у якому йшлося про давнього історика, який жив у Херсонесі в другій половині ІІІ ст. до н. е. Згідно з джерелом, це був Сіріск, син Геракліда, який «появу Діви ретельно описав, прочитав, і про ставлення до царів Боспора розповів, і колишні дружні відносини з містами дослідив».

Літописці та збереження історичної пам’яті

Збиранню згадок про давні часи та збереженню історичної пам’яті велику увагу приділяли за княжої доби — часів Русі‐України і Королівства Руського (ІХ–ХІV ст.). Історичні твори того часу називаються літописами. Літописи (від слів «у літо») — оповіді, у більшості з яких події викладео в хронологічній послідовності за роками. Найдавнішим літописним твором, що зберігся до нашого часу, вважають «Повість минулих літ». Роботу над текстом літопису в 1113 р. завершив легендарний монах Києво-Печерського монастиря Нестор. Нестор Літописець був надзвичайно освіченою людиною і стверджував: «Книги вчать нас..., бо від книжних слів набираємося мудрості й стриманості».

Історична наука та історична пам’ять: ключові відмінності

Варто нагадати про різницю між історичною наукою й історичною пам’яттю. Історичну пам’ять можна описати як сукупність знань про минуле — щодо фактів, інтерпретації цих фактів і зв’язків між ними — які поділяє певна спільнота. Вона обов’язково емоційна, міфологічна, пов’язана з суспільними ритуалами. Натомість наукова історія прагне об’єктивності, перевіряючи різні джерела та враховуючи різні точки зору. Вона відповідає всім критеріям науки: має категоріальний і понятійний апарат, методологію, теорії та наукові школи.

  • Історична пам’ять служить зміцненню національної єдності та формуванню колективної ідентичності.
  • Наукова історія спрямована на пояснення реальних подій, їх причин та наслідків, без емоційної оцінки.