Історичний центр Львова — ансамбль Світової спадщини ЮНЕСКО

Істори́чний центр Льво́ва, або Старе́ мі́сто — історично, — перший район Львова, де було засновано місто, яким воно довгий час обмежувалося, і звідки розвивалося; політичний, економічний і культурний центр Львова. Найдавнішу частину Старого міста занесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Львів — ансамбль історичного центру (L'viv – the Ensemble of the Historic Centre) офіційно включений до списку як об'єкт № 865.

Загальні відомості про об'єкт

На 22-й конференції Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО, що відбувався у Кіото (Японія) з 30 листопада по 5 грудня 1998 року, Львів було прийнято до Світової спадщини. Територія ансамблю історичного центру складається зі 120 га середньовічної та ренесансної частини міста Львова та території собору св. Юра на Святоюрській горі. Буферна зона Ансамблю історичного центру визначена межами історичного ареалу і становить близько 3000 га.

Топографія та містобудування

Основними містотворчими чинниками формування сучасного Старого міста є рельєф, природні умови й історія формування. Так, внаслідок засклепіння Полтви, яка заважала будівництву на її місті житлових кварталів, було утворено основну вісь історичного центру — проспект Свободи. Сучасною домінантою Старого міста є пішохідні середньовічні квартали між проспектом Свободи і Підвальною, які розташовані навколо площі Ринок. Їх завершує своєрідне кільце скверів, сформованих на валах, площах та проспектах на місці колишніх міських мурів.

Вулична мережа

Від історичного розташування міста в мурах розходилися радіальні шляхи. Серед них можна виділити основні: Личаківську, Івана Франка, Зелену, Коперника, Городоцьку, Богдана Хмельницького та проспект Чорновола. Вони своєю чергою сполучені меншими вуличками. Історичний ареол навколо площі Ринок (також «Середмістя») являє собою більшою мірою пішохідно-трамвайну зону.

Архітектурна спадщина

Тут розташована міська ратуша, ряд відомих культових споруд:

• Вірменська церква;
• Латинська катедра;
• Успенська церква;
• Домініканський костел;
• Бернардинський монастир.

Далі починається мережа міських кварталів забудови переважно 19 століття, які використовуються під житло, офіси та крамниці. Серед них гармонійно вписалися Палац Потоцьких, Львівський університет, Головна пошта та Бібліотека Стефаника. Забудова межує з парковими зонами Цитаделі, Парку Франка, Високого Замку та Стрийського парку.

Критерії внесення до списку ЮНЕСКО

Комітет ЮНЕСКО подав такі причини внесення Львова до Світової спадщини:

• Критерій ІІ: За своєю міською побудовою та архітектурою Львів є видатним прикладом синтезу архітектурних і художніх традицій Східної Європи з такими же традиціями Італії та Німеччини;
• Критерій V: Політична і торговельна роль Львова завжди притягувала певну кількість етнічних груп з різними культурними і релігійними традиціями, які становили різноманітні та все ж взаємопов'язані спільноти міста.