Гуманітарні та екологічні науки: гносеологічні виклики та міждисциплінарні зв’язки

Проти гуманітарних наук дуже часто висувають основоположне заперечення гносеологічного порядку, спрямоване на те щоби позбавити їх статусу справжньої науки. Гуманітарні науки не можуть адекватно визначити свій об’єкт, адже ним є сама людина. Оскільки людина водночас є і суб’єктом, і об’єктом, то необхідне відмежування суб’єкта від об’єкта у даному випадку виявляється геть неможливим. З цієї ж причини будь-яка наукова антреприза, що стосується людини як такої, є приреченою на провал.

Ясна річ, що ці гносеологічні заперечення ґрунтуються на такій концепції науки, що успадкована від застарілої позитивістської ілюзії ХІХ століття. Ба більше, сучасні досягнення у мікрофізиці наочно демонструють, що навіть у фізиці поділ на суб’єкт (людину) і об’єкт ніколи не реалізується повністю. Гносеологічне заперечення проти гуманітарних наук здається абсолютно необґрунтованим, адже можна визнати за гуманітарними науками можливість досягти статусу справжньої науки.

Критична теорія та Франкфуртська школа

У війну проти гуманітарних наук, чи ліпше проти «антропології», вступили представники Франкфуртської школи. Заснована філософами і соціологами Теодором Адорно та Максом Горкгаймером, а також молодим Маркузе, ця школа вибудовує свої аргументи спираючись на концепцію науки: вся наука породжує технологію, роблячи свій об’єкт доступнішим для людини. Антропологія, відтак, приймаючи людину за свій об’єкт, породжує техніки маніпулювання людини людиною – шляхом встановлення відносин між людьми-об’єктами та людьми-суб’єктами.

Прихильники Франкфуртської школи беруть на себе моральний обов’язок активно протидіяти будь-якій позитивній антропології за допомогою відповідної «негативної» антропології. Це називається критичною теорією: будь-якому позитивному твердженню, що стосується людини, має бути протиставлена радикальна критика. Негативна антропологія продовжує негативну релігію par excellence, де Горкгаймер прямо посилається на біблійного Бога – цього досконалого й зразкового образу невимовності.

Проблема редукції та сучасний стан наук

Провиною всьому можна назвати тенденцію всіх гуманітарних наук до редукції. Явно чи ні, але майже завжди вважається за можливе звести людину до якоїсь суто природної основи, тобто до біології. При нинішньому стані справ все ще не існує справжніх гуманітарних наук: хімія людини все ще попереду, і в цьому плані ми маємо справу радше з алхімією.

Екологічна наука як міждисциплінарне дослідження

Наука про навколишнє середовище - це динамічне, міждисциплінарне дослідження взаємодії живої і неживої частин навколишнього середовища, з особливим акцентом на вплив людини на навколишнє середовище. Вивчення екологічної науки включає складні способи взаємодії організмів та умов, якими вони оточені.

Екологічна наука включає наступні дисципліни:

• Фізичні науки: геологія, ґрунтознавство, фізична географі, хімія та атмосферні науки;
• Науки про життя: екологія, біологія збереження, біологія відновлення та біологія населення;
• Соціальні науки: географія людини, економіка, право, політологія, і антропологія;
• Гуманітарні науки: філософія, етика.

Структура сучасних гуманітарно-педагогічних досліджень

Сьогодні актуальні наукові розробки щодо гуманітарно-педагогічних проблем розвитку суспільства охоплюють широку тематичну спрямованість, що відображено у таблиці нижче:

Необхідність справедливого, етичного та сталого використання ресурсів Землі вимагає від нас розуміння того, як поведінка людини впливає на навколишнє середовище. Складність екологічних викликів вимагає від усіх нас участі у пошуку та впровадженні рішень, що призводять до довгострокової екологічної стійкості.