Релігійне життя Львова: ювілей Митрополита Ігоря та історія «Дому Євангелія»
3 серпня 2022 року Львівська Архиєпархія молитовно вшанувала сімдесятилітній ювілей Високопреосвященного владики Ігоря, Архиєпископа і Митрополита Львівського. З нагоди ювілею в Архикатедральному Соборі святого Юра у Львові відбулася Архиєрейська Божественна Літургія, яку звершив Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав у співслужінні єпископів Синоду УГКЦ та численного духовенства Української Греко-Католицької Церкви. Участь у Літургії взяв також Апостольський нунцій в Україні Архиєпископ Вісвалдас Кулбокас. До спільної молитви долучилися також представники влади, громадські діячі, військові, численні львів’яни.
Життєвий шлях та служіння Митрополита Ігоря
Слово проповіді Глава Церкви по-особливому скерував на євангельські слова Христа – «Коли хто хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною». Саме ці слова досвідчив у своєму житті Митрополит Ігор. Монаше покликання, на яке відгукнувся нинішній ювіляр – це вибір не людської, а Божої волі. «Ваша глибока віра, яка зростала і зміцніла в часи підпілля нашої Церкви, стала явною в період її відродження», – зазначив Блаженніший Святослав у Патріаршій грамоті. Очолюючи нашу величну та повну Божої слави Львівську Архиєпархію, владика власним прикладом показує, як глибоко любить свою Церкву-мученицю.
До привітань долучився Апостольський нунцій Архиєпископ Вісвалдас Кулбокас, відзначивши, що, навіть святкуючи ювілей Митрополита в часі війни, складаємо щиру вдячність Богові за дар його життя. Привітав Митрополита і прем’єр-міністр України Денис Шмигаль. По завершенні Літургії відбувся благодійний концерт, присвячений ювілеєві та спрямований на збір коштів для благодійних проєктів і підтримки біженців. Опісля пресслужба Львівської Архиєпархії представила фільм «У тихій та невтомній праці» про життєвий шлях Митрополита Ігоря.
«Дім Євангелія»: від костелу XVII століття до сучасної баптистської громади
У самому серці Львова, на вулиці Зеленій, стоїть храм із багатою та непростою історією — спочатку католицький костел Святої Урсули, згодом лютеранська святиня, а нині Львівська центральна баптистська церква «Дім Євангелія». Історія цієї споруди сягає середини XVII століття, коли у 1655 році заснували монастир ордену домініканців-обсервантів. У 1678 році поруч із монастирем постає костел Святої Урсули. Після приходу австрійської влади євангельські громади з Німеччини звернулися з проханням передати їм закинуту споруду. Відновленням займалися німецькі лютерани, які зробили з костелу простору лютеранську кірху.
Радянський період став для храму часом руйнування: інтер’єр перетворили на склад, а у 1980-х тут була база грамплатівок «Мелодія». З 1985 року Львівська громада євангельських християн-баптистів почала клопотати про передачу їй будівлі. 29 червня 1997 року громада вперше провела богослужіння у храмі. Реставрація тривала 5 років за підтримки релігійних організацій Німеччини.
Історія баптистської громади у Львові
Зародження баптистської громади у Львові тісно пов'язане з іменем Івана Петраша, який прибув у місто на межі 1920-1921 років. У 1922 році громада складалась із 5 уже охрещених членів церкви. Розвиток громади пройшов через складні етапи:
- 1933 р. — громада налічувала вже 200 членів церкви.
- 1934 р. — перше рукопокладення на дияконське служіння.
- 1944 р. — об'єднання Баптистів, Євангельських Християн та Християн віри Євангельської.
- 1990 р. — обрання пресвітером Володимира Матвіїва.
- 1997 р. — освячення Дому молитви на вул. Зелена 11б.
Керівництво Львівської баптистської громади в різні періоди
| Період | Пресвітер / Служитель |
|---|---|
| 1921–1922 | Іван Петраш, І. Гелевич |
| 1931–1934 | М. Лютий |
| 1934–1939 | Левко Жабко-Потапович |
| Часи II Світової війни | А. Ширий, Ю. Гавришкевич, М. Киселик |
| 1950–1959 | Г. Воєвода |
| 1959–1975 | І. Ф. Корсунь |
| 1990–1992 | Володимир Матвіїв |
| З 1992 | Ігор Гордійчук |
| З 2008 | Ярослав Назаркевич, Василь Берлінець |
Давня дерев'яна архітектура: Церква Святого Духа в Потеличі
Церква збудована у 1502 р. уважається найдавнішою збереженою дерев’яною церквою України. Вона включена до списку світової спадщини ЮНЕСКО. Дерев’яна церква Святого Духа (первісно Св. Бориса і Гліба) належить до шедеврів українського сакрального мистецтва. Фундатором церкви був місцевий гончарний цех. Окрасою храму є її стінопис 1620–1640-х рр., який можна оглянути у наві та бабинці. Композиції стінопису вирізняються унікальністю: Богородиця Печерська, Воздвиження Чесного Хреста, Успіння Богородиці, Оплакування Христа. Існує переказ, що у церкві був на Богослужінні гетьман Богдан Хмельницький.