Вступ до інтелектуальної спадщини Романа Роздольського та історії «неісторичних» народів

Непересічна праця, до читання якої ви незабаром перейдете, була створена українським марксистом Романом Роздольським (1898–1967) навесні 1948 року – себто до століття революції, про яку в ній, власне, і йдеться. Попри своєчасність появи монографія Роздольського не змогла знайти відразу свого видавця. Причинами цьому були як загальний післявоєнний хаос, так і персональні обставини автора.

Проблема «неісторичних» народів у марксизмі

Книжка була неабиякою проблемою, адже вона стосувалася незручних тверджень Карла Маркса та ще більшою мірою Фрідріха Енгельса про східноєвропейські народи. Під час революції 1848—1849 років Маркс і Енгельс охарактеризували більшість слов’ян та деякі інші народи Східної Європи як народи неісторичні, контрреволюційні за своєю природою та приречені на вимирання. У перші повоєнні роки, відразу після нацистських звірств у Східній Європі, такі упередження виглядали вкрай зловісно.

Ця тема, безумовно, була дуже чутливою для марксистів. Соціалісти здебільшого свідомо або несвідомо наслідували Сталіна, замовчуючи проблему Енгельса та «неісторичних» народів замість того, аби дослідити її. Саме тому завершений рукопис Роздольського пролежав у шухляді довгих три роки — до 1951-го, коли, здавалось, нарешті постала можливість опублікувати його.

Львівський університет та інтелектуальне середовище

Варто згадати про постаті, що формували освітній простір того часу. Євген Лазаренко (1912–1979) — доктор геолого-мінералогічних наук, професор, був ректором Львівського університету у 1951–1963 роках. Він знав, що не всі витримують академічне навантаження — три мови: старогрецьку, латинську і німецьку.

У той же період у Львові діяли й інші видатні особистості:

• Гуґо Штайнгауз — він був ґуру львівських математиків, відомим опріч Банаха.
• Олександра Гнатюк — знана в Україні та Польщі інтелектуал, історик літератури, професор Варшавського університету та Києво-Могилянської академії.
• Микола Андрійович Войтюк — декан, який очолював факультет у складні повоєнні роки.

Долі інтелігенції та національні наративи

Дослідження Олі Гнатюк «Відвага і страх» — це і роздуми, якась така ремінісценція епохи міжвоєнного Львова, перших окупаційних років і долі львівської інтелігенції. Авторка зазначає: «Національні наративи якось налаштовані на те, щоби бачити тільки свого, а в іншому бачити чужого, причому цей чужий – переважно ворог».

Це «наше» часто підмінюється винятково національним, через що відсовується дуже багато того, що страшенно важливо – міжнаціональні взаємини. Історії, викладені у дослідженнях, базуються на еґо-документах: щоденниках, листах та свідченнях, які допомагають зрозуміти складні людські долі під час Другої світової війни.