Наукова публікація: сутність, методологія та етичні принципи

Наукова публікація — це опублікований опис наукового дослідження, що містить аналіз сутності певної наукової проблеми, методи і результати її дослідження, науково обґрунтовані висновки. Наукові публікації є найбільш авторитетним та об'єктивним джерелом знань про світ. Завданням наукових публікацій є знайомити науковий світ з результатами досліджень окремих вчених та груп науковців.

Завдання та функції наукових публікацій

Наукові публікації одночасно виконують кілька функцій:

• підсумку результатів теоретичних чи експериментальних досліджень одного або цілої групи вчених;
• стимулу подальших наукових досліджень у зазначеній проблематиці;
• закріплення результатів наукового пізнання;
• передачі знань наступним поколінням і групам споживачів.

Історія розвитку наукових видань

У зв'язку з розвитком науки у XVII сторіччі у науковців виникла необхідність ділитися власними відкриттями із колегами. При цьому багато уваги приділялось захисту пріоритету відкриття. Першими суто науковими виданнями, які здійснювали наукові публікації, були англійське Філософські праці Королівського товариства і французьке Journal des savants («Журнал вчених») (1665). Надалі кількість наукових журналів зросла до декількох тисяч. Поступово до ХІХ сторіччя кількість наукових публікацій зросла настільки, що спеціаліст вже не міг осягнути всі публікації з власної дисципліни. У ХХ сторіччі наукове рецензування стало еталоном наукової публікації.

Типологія та рецензування публікацій

Розрізняють рецензовані та нерецензовані наукові публікації. Більшість наукових публікацій, на яких ґрунтується науковий світогляд, є рецензованими. Такі публікації мають найвищий ступінь довіри серед науковців. Нижче наведено основні типи наукових матеріалів:

• Наукова стаття та її електронний препринт.
• Наукова книга (монографія).
• Науковий звіт державних служб (наприклад, демографічна статистика).
• Патент на винахід, що проходить експертизу по суті.

До нерецензованих наукових публікацій належать тези конференцій, тексти усних доповідей, електронні публікації поза сайтами наукових рецензованих журналів. Нерецензовані публікації потребують спеціального скептичного аналізу читачем, оскільки можуть містити окремі непідтверджені науково ідеї.

Методологія наукових досліджень

Методологія наукових досліджень — це концептуальний виклад мети, змісту, методів дослідження, які забезпечують отримання максимально об’єктивної, точної, систематизованої інформації про процеси та явища. Виділяють наступні рівні методологічного аналізу:

1. Конкретно-наукова методологія — зі своїми методиками має справу з технічними прийомами, приписами, нормативами.
2. Загальнонаукова методологія — як вчення про принципи, методи і форми знання, що функціонують у багатьох науках (спостереження, вимірювання, експеримент, аналіз, синтез).

Метод наукових досліджень — це інструмент для вирішення головного завдання науки — відкриття об'єктивних законів дійсності. Метод визначає необхідність і місце застосування індукції й дедукції, аналізу і синтезу, формалізації та моделювання.

Етика та якість наукових публікацій

Наукова етика являє собою адміністративні правила та сукупність певних принципів і поведінкових норм. Головною метою наукової етики є гарантувати достовірність та певність знань в науковій сфері. Вчені та науковці повинні прагнути дотримуватися принципу об’єктивності на всіх етапах дослідження. Вигадування, фальсифікація та спотворення даних категорично заборонено. Науковою етикою також заборонено займатись плагіатом.

Незважаючи на процедуру рецензування, рівень наукової цінності публікацій неоднаковий. Для визначення більш якісних наукових праць використовують такі критерії:

• Індекс цитування публікацій;
• Внесок окремих авторів;
• Впливовість журналу (імпакт-фактор), де зроблено публікацію.

Внаслідок розвитку наукометрії результати вченого почали оцінювати за кількістю публікацій в міжнародних рецензованих журналах та кількістю цитувань цих публікацій.