Цифрова історія: як з допомогою технологій вивчати минуле та витоки цифровізації
Нова реальність історичного знання — це оцифровані джерела, великі дані і штучний інтелект. Культуролог Мартин Буркхардт показує нам, що все придумали самі люди, а цифрова ера почалася ще в 1746 році. Книга дає можливість поглянути на комп'ютер не як на пристрій, а як на нову модель суспільства, яка буде визначати наше майбутнє.
Історичні витоки цифрової ери
У нас не було б інтернету, якби абат Нолле тоді не відкрив, що електрика поширюється майже миттєво, якби Жозеф-Марі Жаккар не винайшов свій ткацький станок і якби Чарльз Беббідж не створив свою аналітичну машину — прототип сучасного комп'ютера. Цифровізацією рухає не математика, а людські пристрасті та прагнення.
У середині XIX століття Джордж Буль зробив одне з важливих відкриттів для сучасної науки, представивши весь світ у вигляді нулів і одиниць. Буль створив бінарну систему, яка є основою будь-якої сучасної мови програмування. Саме завдяки йому вже через сто років з'явилася мінімально можлива одиниця значення — біт, якою ми оперуємо досі.
Технології 3D-моделювання та візуалізація минулого
У XXI столітті технології 3D-моделювання стали незамінним інструментом для реконструкції та візуалізації історичних артефактів. Вони використовуються для презентацій, дослідницьких цілей, цифрової консервації об'єктів культурно-історичної спадщини. Сьогодні можна розглянути предмети з колекцій найбільших світових музеїв в 3D, не відходячи від екрана комп'ютера.
- Культурні інституції можуть розміщувати 3D-моделі у відкритому доступі на платформах на кшталт Sketchfab.
- Смітсонівський інститут США та 25 інших музеїв вже завантажили близько 2 тис. моделей.
- 3D-моделювання особливо важливо для збереження тих місць, які були зруйновані, наприклад, стародавнє місто Пальміра у Сирії.
З допомогою 3D-моделей можна залучити дітей до досліджень, показати, як вивчати об'єкт і зіставляти інформацію з інших джерел. Наприклад, можна порівняти цифрову реконструкцію образу історичного персонажа з тим, як його описували в джерелах.
Від візуалізації до 3D-друку
В історичній науці використовуються також технології 3D-друку. З їх допомогою вдається зберегти, а часом і відновити оригінальні архітектурні особливості історичних споруд. Процес, відомий як «зворотний інжиніринг», включає сканування предмета і створення цифрової моделі, яка потім використовується для створення точної копії.
| Об'єкт реконструкції | Метод або технологія | Результат |
|---|---|---|
| Кельнський собор | 3D-друк та епоксидна смола | Відтворення реплік фігур одного з порталів |
| Місто Цинциннаті (1940-ві) | Крупномасштабне моделювання (1:64) | Модель із понад 1,2 тис. будівель та 500 транспортних засобів |
| Собор Нотр-Дам | 3D-друк сумішшю вапняку та золи | Тестовий друк однієї з горгулій для відновлення собору |
| Пальміра (Сирія) | Цифрова реконструкція | Збереження пам'яті про зруйнований об'єкт культурної спадщини |
Новий образ історика
Задача цифрових істориків обманчиво проста: зберегти здатність аналізувати минуле, при цьому використовуючи комп'ютерні методи для вивчення історичних джерел. Образ історика, який працює з великими даними, вже став реальністю світу науки. Це показує, що наука багатогранна, міждисциплінарна і постійно змінюється.