Історія та таємниці Симеонівського храму: Булзинське подвір'я Ново-Тихвинського монастиря

На півночі Челябінської області, недалеко від кордону зі Свердловською областю, далеко від населених пунктів посеред поля стоїть старовинна кам'яна церква. За рахунок свого незвичайного місця розташування та віддаленості вона обросла таємничими легендами. Серед любителів непізнаного це місце має славу аномального, а шукачам скарбів не дають спокою перекази про заховані в таємних підземеллях коштовності.

Заснування та розвиток монастирської заїмки

У минулому тут знаходилося подвір'я (заїмка) Ново-Тихвинського жіночого монастиря з Єкатеринбурга – одного з найбільших і найбагатших на Уралі. У 1837 році заможна дружина чиновника, Аграфена Федорівна Горбунова, заповіла Ново-Тихвинському жіночому монастирю розташовану тут ділянку землі. Площа земельних угідь склала понад 330 гектар. У 1850-х роках територія збільшилася за рахунок пожертвувань статського радника Порфирія Карпова та його брата колезького радника Авеніра Карпова до 560 гектар.

У 1860-ті роки тут заклали подвір'я. Спочатку з'явилася тимчасова споруда, в якій проживало кілька черниць. Перший час головною була черниця Олена Сискова (у 1864-66 роки). 12 травня 1881 року тут заклали кам'яний Симеонівський храм, який будували на кошти монастиря. Будівництво тривало до 1887 року.

Опис храму та господарства

Кам'яний храм з дзвіницею мав два престоли: в ім'я святого праведного Симеона Верхотурського Чудотворця (освячений 13 квітня 1884 року) та придільний з правого боку – в ім'я святої рівноапостольної Марії Магдалини (освячений 1 червня 1885 року).

Після побудови житлових будинків та господарських приміщень на подвір'ї постійно проживали до 30 сестер і 10 працівників, а в літню пору кількість проживаючих подвоювалася. Краєзнавець Всеволод Слукін писав, що Булзинське подвір'я було вибудовано за тією ж схемою, що і Ново-Тихвинський монастир: тут був головний храм, житлові корпуси, господарські будівлі, глуха огорожа.

Згідно з описом 1910 року, на території подвір'я розташовувалося 52 будівлі:

• Кам'яний храм та кам'яний будинок з цегли для священика.
• Двоповерховий кам'яний критий залізом будинок.
• Один дерев'яний будинок з кам'яним підвалом і прирубом.
• Одноповерховий дерев'яний будинок на 9 келій.
• Господарські споруди: чотири стайні, два сараї (один для молотьби зерна), навіси, два льодовики, амбари для зберігання зерна, льох, дві лазні, два курники, хлів для худоби, пральня.
• Хати для найманих співробітників з сусідніх сіл.

Діяльність черниць та сільськогосподарська школа

Черниці не тільки молилися, а й займалися сільським господарством. З часом на подвір'ї відкрили тваринницьку ферму, розводили високонадійну худобу, займалися елітним насінництвом. Сестри подвір'я Ново-Тихвинського жіночого монастиря курували сільськогосподарську школу, що відкрилася в селі Булзі. У школі вчилися місцеві селянські діти, а черниці викладали їм ази сільськогосподарської науки і пропагували православ'я.

Радянський період та занепад

Булзинське подвір'я проіснувало до 1920-х років. Невдовзі після встановлення радянської влади монастирську заїмку закрили. За народними легендами шістьох черниць тут розстріляли, випитуючи куди вони сховали церковні цінності. Після закриття монастиря черниць розпустили і деякі з них осіли в Булзях.

На колишніх монастирських землях утворилася сільськогосподарська комуна під назвою «Свобода». Комуну прикріпили до Щербаковського спиртзаводу. Вона забезпечувала його картоплею для виробництва спирту. У колишній церкві знаходилися склад для сільськогосподарської продукції та магазин. Церковну дзвіницю підірвали – на її місці і зараз добре видно пагорб з розсипаної цегли.

Сучасний стан урочища Свобода

Після аварії на ВО «Маяк» у 1957 році поблизу пройшов Східно-Уральський радіоактивний слід. У той час останні жителі покинули Свободу. В наші дні з усіх будівель в урочищі Свобода досить добре зберігся тільки храм, хоч він і позбавлений дзвіниці та куполів. Будівля знаходиться в аварійному стані, але планується її реставрація.

Всередині збереглися три фрески. За деякими даними тут могли бути підземні ходи, в яких за переказами нібито сховали церковні цінності. Усередині церкви видно склепіння підземного ходу, але він закінчується тупиком.

Дані про територію Булзинського подвір'я