Усна історія як науковий метод та практика документування досвідів війни
На сьогодні усна історія — це справді найпопулярніший метод фіксації досвідів війни. Усна історія — це напрям історичних студій, як метод фіксації, опрацювання, передачі, збереження і представлення, позиціювання інформації. Однак слід розуміти, що говорячи про усну історію як певний запис оповіді у вигляді інтерв’ю та усну історію як науковий напрям, ми говоримо про різні речі. Те, що зараз називають усною історією — це документування та фіксація свідчень, а не науковий метод.
Методологія та наукові підходи
Коли ми говоримо про метод усної історії, то ми говоримо про дослідження минулих подій, які відійшли до вже завершеного історичного минулого. Це таке минуле, щодо якого вже здійснені певні історичні й історіографічні інтерпретації, таке минуле, яке вже осмислене, описане, проговорене, відрефлектоване. В межах наукового підходу розрізняють чотири основні компоненти:
- формулювання теми дослідження;
- підготовка і проведення самого інтерв’ю;
- опрацювання цього інтерв’ю;
- його зберігання і нарешті його виведення в публічне поле.
Усна історія незавершеної війни — це насамперед питання етики й методології. Те, що відбувається сьогодні — це і громадська ініціатива, і журналістика, і юридична фіксація злочинів, і мистецьке опрацювання чужих досвідів та історій. Всі вони так чи інакше послуговуються одним і тим само терміном, але майже ніколи не збігаються.
Форум усної історії України
10 жовтня 2023 року в Києві відбулася перша офлайн-зустріч українських та міжнародних документаційних ініціатив "Форум усної історії України". Захід проводився у партнерстві з USC Shoah Foundation та Oral History Association. Форум є ініціативою музею "Голоси мирних" Фонду Ріната Ахметова, який понад п'ять років документує свідчення цивільних про війну від першої особи. Під час заходу було проведено дискусійну панель на тему "Усна історія: завдання, ролі, проблематики".
Спікери та учасники дискусії
| Ім'я спікера | Роль / Організація |
|---|---|
| Жанін ді Джованні | Воєнний кореспондент, співзасновник та виконавчий директор The Reckoning Project |
| Катя Тейлор | Куратор, культурний менеджер, засновник ГО "Порт Культури" |
| Наталя Ємченко | Директор з комунікацій SCM, член наглядової ради Фонду Ріната Ахметова |
| Юлія Манукян (модератор) | Журналіст, редактор, дослідник, співзасновник ГО Urban Republic |
Під час дискусійної панелі було висвітлено такі питання: ролі та функції проектів усної історії під час війни, підходи до документації досвідів війни, особливості методології, а також український досвід та його значення для світових практик.
Освітні та наукові видання
Важливим аспектом розвитку напряму є видання наукових праць та збірників документів. В Україні представлені такі роботи:
- "Слухати, чути, розуміти: усна історія України ХХ–ХХІ століть" — збірник наукових статей, присвячений аспектам історії України, зокрема Революції Гідності та російсько-української війни.
- "Усна історія Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара" — збірник документів, що розкриває віхи життєвого шляху науково-педагогічних працівників.
- "Усна історія (не)подоланого минулого: подія — наратив — інтерпретація" — упорядниця Гелінада Грінченко (Харків, 2016).
Також проводяться заходи для освітян, наприклад, всеукраїнський онлайн-семінар "Усна історія як метод і джерело", де лектори розповідають про історію становлення "oral history" як методу наукових досліджень у світі й Україні та особливості використання цього методу в шкільній практиці.