Центри усної історії в Україні: наукова діяльність та збереження національної пам'яті
Усна історія є важливою складовою сучасної історичної науки в Україні. У межах діяльності освітніх та наукових установ, таких як ТОКІППО, функціонують різноманітні ресурси та проекти, спрямовані на дослідження минулого через свідчення очевидців. Важливе місце в цій структурі посідають спеціалізовані центри та архіви, що займаються збиранням і збереженням усних свідчень.
Діяльність провідних центрів усної історії
В Україні сформована мережа установ, що забезпечують науково-дослідницьку та освітню діяльність у галузі усної історії:
- Центр усної історії Ізмаїльського державного гуманітарного університету – науковий підрозділ, призначення якого полягає у здійсненні науково-дослідницької, освітньої, інформаційної та координаційної діяльності.
- Навчальна лабораторія «Центр усної історії» при кафедрі новітньої історії України історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка – функціонує з 2011 року; ідея створення Центру виникла після введення до навчального плану магістерської програми нормативного курсу «Усна історія: теорія і практика».
- Центр усної історії та біографістики Львівського національного університету імені Івана Франка – тут усна історія вже тривалий час практикується студентами в рамках наукових семінарів, написання курсових, бакалаврських, магістерських та дисертаційних робіт.
- Центр усної історії Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького – здійснює свою діяльність на базі лабораторії соціологічних досліджень, укладаючи спогади-описи певної фіксованої визначної події.
Тематичні усноісторичні проекти та архіви
Окремі проекти зосереджені на конкретних історичних подіях та соціальних досвідах:
Архів усних історій Чорнобильської історичної майстерні (м. Харків) покликаний зберігати і передавати пам’ять про Чорнобильську трагедію, її наслідки, а також ставить собі за мету збирання і збереження історій життя ліквідаторів аварії на ЧАЕС та постраждалих від катастрофи.
Проект «Майдан: усна історія» Українського інституту національної пам’яті має на меті зберегти пам’ять про події зими 2013–2014 рр. на основі запису усних свідчень очевидців та спостерігачів Революції гідності.
Архів Інституту Історії Церкви Українського Католицького Університету збирає усні інтерв’ю з безпосередніми свідками історії УГКЦ в «катакомбах» (1946–1989 рр.), через які може відкритися істина, прихована в офіційних документах.
Регіональні ініціативи та наукові лабораторії
| Назва установи/проекту | Місто | Напрям діяльності |
|---|---|---|
| Меморіальний музей «Територія Терору» | Львів | Осмислення спадку Другої світової війни та розпаду Радянського Союзу |
| Лабораторія «Історичне краєзнавство Уманщини» | Умань | Записи усних свідчень співробітниками та студентами УДПУ |
| Усноісторичний архів «М(ої) розповіді» | Львів | Збереження спогадів мешканців Львова та дослідження міських досвідів |
Методологічне значення усної історії
Використання цього типу джерел дозволяє розширити вивчення міської історії та зафіксувати спогади представників різних поколінь протягом певного періоду часу, окремих соціально-професійних спільнот, громадських і політичних середовищ. Тематика зібраних матеріалів охоплює широкий спектр дослідницьких проблем, що сприяє глибшому розумінню національної історії.