Якій бути архітектурі української церкви після томосу

Понад тисячоліття християнство на території України формує духовний світ українця, проявляє духовне життя українського народу у характерному ландшафті країни, архітектурних об’єктах та матеріальній і духовній культурі. Сьогодні врешті українська православна Церква повертається до своїх коренів та долучається до кола сестер-Церков. Зримим образом Церкви у світі є її храми. Архітектура української церкви – це вираз осягнення українцями духовного сенсу життя у просторі, історії та культурі.

Історичні етапи та перервані традиції

До XX століття в Україні було два етапи розвитку автентичної церковної архітектури: візантійський стиль храмів Київської Русі та «мазепинське» бароко XVII століття. Українська церковна архітектура укладалася впродовж тривалого часу, насичуючи свої автохтонні основи різноманітними зв’язками та асимілюючи впливи. Три періоди самостійності та незалежницьких державотворчих змагань спричинили три спалахи розвитку автентичної архітектури, що сформували три образні системи-архетипи:

• Княжа доба: візантійський стиль, який можна впізнати за напівсферичними куполами;
• Українське (козацьке) бароко: вирізняється грушоподібними куполами та специфічною пластикою;
• Національний стиль: відродження на межі ХІХ – поч. ХХ ст., яке було недовгим через прихід більшовиків.

Ці три питомі джерела були насильно перервані монголо-татарським нашестям, російською імперією та радянською епохою. Російська імперія почала використовувати церковну архітектуру, щоб візуально об’єднати країну: церкви можна було будувати лише у єдиному «синодальному» стилі. Високі шатрові завершення, бані-цибулинки та пишні візерунки характерні для російських, а не українських стилів.

Сучасні напрями архітектури храмів

Тенденції сучасного українського храмобудування виразно живляться трьома джерелами: княжим стилем, козацьким бароко та пошуком національного стилю початку ХХ ст. Окрім цих напрямів, розвивається шлях пошуків універсальних абсолютних форм, що опираються на інтуїтивні творчі пошуки авторів сучасної церковної архітектури. В основі цього напряму лежить філософія простих геометричних фігур, аскетизм форми та відсутність еклектичних поєднань і кічу.

Порівняльна характеристика традиційних стилів

Важливо наголосити, що мова йде не лише про стилістичні особливості. Важливим є загальний образ святині, уявлення простору для богослужіння, його семантики, структури та форми. Культурологічний та сакральний код української церковної архітектури несе генетичну пам’ять нації, відсилаючи нас до правзорів, яке лише і може бути автентичним вираженням духу народу. Як у часи Київської Русі та гетьманства, так і тепер зі здобуттям духовної незалежності України, постає завдання континуації власне української церковної архітектури.

Виклики сучасності та світовий досвід

Навіть нещодавно збудовані українські церкви часто виглядають так, ніби надворі ХІХ століття: архітектори копіюють стилі минулого, не вигадуючи нових форм. Для сучасної сакральної архітектури Західної Європи та США характерні церкви, які більше схожі на громадські будівлі. У той час як залізна завіса приховала від радянських українців розвиток західного мистецтва, українська діаспора будувала храми як в історичному, так і в сучасному стилі. Яскравим прикладом є львівська церква Різдва Пресвятої Богородиці архітектора Радослава Жука, яка поєднує в собі і актуальні тенденції, і український національний дух.