Український національний музей у Чикаго: історія та культурне значення

Український національний музей Чикаго – це серце України на американській землі. Сюди з’їжджаються туристи з усіх куточків світу, щоб дізнатися про Україну, адже не можна оминути місця, яке називають серцем українського Чикаго. Музей розташований на затишному перехресті вулиць Superior & Oakley в самому центрі Української околиці (Ukrainian Village). Сьогодні це справжній оазис української національної культури в США, де можна оглянути колекції, яких навіть не бачили в Україні.

Історія заснування та фундатори

Ідея створення українського архіву-музею в Чикаго давно витала у повітрі, особливо в середовищі української інтелігенції, яка емігрувала в США після Другої світової війни. У 1952 році Мирослав Сіменович, Олекса Ганкевич, Орест Городинський і Юліан Каменецький організували ініціативну групу. Часом створення цього музею вважають вересень 1952 року. Засновниками були молоді українські патріоти, що прибули до Сполучених Штатів Америки.

Люди з високим рівнем освіти, маючи гуманітарний фах, глибоко розуміли необхідність створення українського музею. Вже понад пів століття тут існувала міцна українська громада, відома своїми церквами та організаціями. На думку засновників, чимало із вартісних свідчень та документів вже були втрачені, що доводило нагальну потребу створити музей для збереження української національної спадщини.

Ключові постаті засновників

• Юліян Каменецький (1892-1973) – історик, педагог, активний громадсько-політичний діяч, пластун. Він пожертвував перші гроші на початкові видатки музею.
• Олекса Ганкевич (1906-1969) – студіював філософію в Львівському університеті, активіст студентського патріотичного руху у Львові.
• Орест Городиський (1918-2014) – вивчав юриспруденцію в Українському вільному університеті, знавець української геральдики та фалеристики.
• Доктор Мирослав Сіменович – відомий доброчинець, який підтримав та долучився до створення музею.

Розвиток та об'єднання установи

У 1953 році створено тимчасовий керівний орган (кураторію) архіву-музею. Протягом року ці добродії провели титанічну роботу, звертаючись до усіх громадських та церковних організацій. Вечорами, після важкої фізичної праці на хліб насущний, обходили доми емігрантів і збирали предмети народного мистецтва, історичні пам’ятки, книжки та журнали.

Важливою подією в історії стало об'єднання зусиль різних діячів. У 1954 році Григорієм Лисюком-Калеником було засновано Український національний музей і бібліотеку в Онтаріо, Каліфорнія. Після об’єднання цієї установи у 1958 pоці з Українським архівом-музеєм у Чикаго було створено єдиний Український національний музей Чикаго (The Ukrainian National Museum in Chicago).

Меценатська діяльність Григорія Лисюка-Каленика

Меценатство Григорія Лисюка-Каленика заслуговує на особливу увагу. Бувши власником фабрик та крамниць, він щедро допомагав різним українським інституціям, зокрема Музею Визвольної боротьби у Празі, Національному музеєві у Львові та Українському національному музею в Чикаго.

Культурний контекст: Українська околиця Чикаго

Завдяки своєму історичному та архітектурному надбанню, Українська околиця стала чиказькою історичною пам’яткою (Chicago Landmark District neighborhood). Межами Українського села є вулиці Division Street на північ, Chicago Avenue на південь, Western Avenue на захід і Damen Avenue на схід. Для чикагців він став одним з найбільш відомих і улюблених районів Міста Вітрів.

Тут продовжують функціонувати три основні українські церкви, кредитна спілка «Самопоміч», українська школа та інші організації. Собор Святого Миколая, збудований між 1913 і 1915 роками, став серцем Українського села. Поряд розташований собор Святих Володимира й Ольги, який став потужним голосом у патріаршому русі та зусиллях за незалежність України.

Дані про ключові інституції Української околиці

Українська околиця Чикаго – це затишний і привітний острівець нашої Батьківщини, де зберігається унікальний європейський вигляд і український незламний дух. Українці Чикаго – це одна з найпрогресивніших громад, яка ніколи не забуває про своє коріння.