Журнал «Правда» — провідне українське народовецьке видання у Львові (1867–1898)

Пра́вда — український народовецький літературно-науковий журнал, вперше надрукований у Львові 1 квітня 1867 року. Журнал виходив у Львові з перервами до 19 червня 1898 року. Друкуючи на своїх сторінках статті історичного, етнографічного, літературного і мовного характеру та художні твори письменників і культурно-громадських діячів, «Правда» стала «лучником» між західною і східною частинами українських земель.

Основні характеристики видання

Нижче наведено основні дані про часопис:

Дати, періодичність виходу і назва

Видавався у Львові протягом 1867—1898 років із перервами:

• 1 квітня 1867—1870 — видавався під назвою Правда (письмо наукове и литературне);
• з серпня 1870 до квітня 1872 — перерва;
• з 15 квітня 1872 — 1879 — видавався під назвою Правда (письмо літературно-політичне);
• 1879—1880 — видавався під назвою Правда (місячник для словесности, науки и політики);
• з квітня 1880 до жовтня 1888 — перерва;
• 1888—1898 — видавався під назвою Правда (місячник для словесности, науки и політики).

Періодичність виходу за роками:

• 1867 — видавався 3 рази на місяць, щодекади, тобто 1, 11, 21, числа кожного місяця;
• 1868—1870 — 4 рази на місяць, як тижневик;
• 1872—1878 — 2 рази на місяць;
• 1879 — 1 раз на місяць;
• 1880 — неперіодично.

Історія заснування (1867—1870)

Заснований журнал з'явився за ініціативи українсько-галицької молодої громади: Олександра Барвінського, Євгена Желехівського, Володимира Навроцького, Олександра Огоновського, Андрія Січинського та матеріальної підтримки Пантелеймона Куліша та О. Кониського. Журнал став головним виданням другого періоду народовецької журналістики. Свою назву журнал дістав від Шевченкових слів, що як епіграф, були успадковані від журналу «Мета»: «В своїй хаті своя правда і сила і воля!»

Заснований як літературно-наукове видання, часопис надавав свої сторінки для широкої хроніки, представлення політичних матеріалів, дискусій з питань сучасного суспільного життя. Виник за матеріального сприяння Пантелеймона Куліша (він і був головним рушієм журналу), який доручив видання Лонгину Лукашевичу та Іванові Микиті. 15 листопада 1869 останній поступився місцем Анатолю Вахнянину. З 1868 року став тижневиком у форматі А4.

Другий період та автори видання (1872—1880)

У квітні 1872 року «Правду» відновили. Її номінальним редактором значився Олександр Огоновський. Від 13 числа 1876 року редакторську посаду зайняв Володимир Барвінський. «Правда» другого періоду продовжувала відігравати роль центрального літературно-наукового журналу.

На сторінках часопису публікували свої твори та статті визначні діячі:

• Пантелеймон Куліш (повість «Потомки українського гайдамацтва», автобіографія «Жизнь Кулиша»);
• Іван Нечуй-Левицький («Дві московки», «Гориславська ніч», «Хмари», «Запорожці», «Баба Параска та баба Палажка»);
• Марко Вовчок («Кармелюк», «Невільничка»);
• Панас Мирний («Україні», «Лихий попутав», «Подоріжжя од Полтави до Гадячог...»);
• Юрій Федькович («Як козам роги виправляють», поезії з книжки «Дикі думи»).

Також серед авторів були Михайло Старицький, Микола Костомаров, Іван Франко, Володимир Шашкевич, Олександр Огоновський, Олександр Барвінський та інші письменники і культурно-громадські діячі.