Єва — перша жінка та праматір роду людського

Є́ва, Ева (грец. Εὕα, лат. Еva, Heva, від івр. חַוָּה‎‎ — Хавва) — у біблійній традиції — перша жінка, праматір роду людського. Біблійний сюжет про Адама і Єву відтворює традиційну для стародавніх суспільств схему, за якою жінка походить від чоловіка.

Версії створення згідно з Біблією

Єврейська Біблія (ТаНаХ, Старий Завіт) подає дві версії створення Богом першої жінки. Згідно з першою, яку викладає розділ 1 Книги Буття (Берешит), Єва була створена одночасно з Адамом: «І створив Бог людину за Своїм образом, — за Божим образом створив її; Він створив їх чоловіком і жінкою» (Бут. 1:27). Натомість, за другою версією, вміщеною у розділі 2, Єва була створена після Адама і безпосередньо з його ребра: «Тож навів Господь Бог глибокий сон на Адама, і коли той заснув, Бог взяв одне з його ребер, а те місце заповнив тілом. З ребра, яке взяв у Адама, Господь Бог створив жінку і привів її до чоловіка» (Бут. 2:21–22).

Вирази «кістка від моїх кісток» і «тіло від мого тіла» це ідіоми, що передають зміст «частина мене», «моя половина». На це вказує й оригінальний текст, де «жінка» буквально означає «чоловікова» або «чоловічиця». Адам назвав створену для нього жінку Хаввою (חַוָּה), букв. — живою або тією, яка дає життя, «бо вона стала матір’ю всіх людей» (Бут. 3:20).

Культурні паралелі та етимологія

Не виключено, що при написанні біблійної оповіді про створення Єви було використане більш раннє джерело — шумерський міф про створення богинею-матірʼю Нінхурсаг із ребра бога Енкі богині Нінті (нін-ті, букв. — панна ребра, володарка життя). Примітно, що шумерське «ті» означає одночасно й «ребро», й «життя». Тут простежуємо явну паралель біблійної Єви з шумерською Нінті, бо обидві є «дарувальницями життя».

Образ Єви у біблійній сотеріології та гріхопадіння

Єва — центральна постать і водночас відправний пункт біблійної сотеріології, оскільки саме з її «ініціативи» сталося гріхопадіння перших людей. Єва, спокушувана сатаною, першою порушила заповідь Творця не їсти плодів райського Дерева пізнання добра і зла. Вона скуштувала плід сама і спонукала їсти Адама (Бут. 3:1–6).

За цей богопротивний вчинок перші люди були вигнані з раю, позаяк скоєний гріх відділив їх від Бога. Згідно з Книгою Буття, Бог прямо обіцяє Єві: «Вельми помножу твої болі й твої муки під час народження дітей. До твого чоловіка відчуватимеш потяг, а він над тобою пануватиме» (Бут. 3:16). Апостол Павло головну провину за Адамове гріхопадіння покладає саме на Єву (2 Кор. 11:3; 1 Тим. 2:14).

Мистецьке втілення: «Вигнання з раю» Мазаччо

На фресці італійського художника Мазаччо зображений біблійний сюжет — вигнання перших людей з раю. Вони, ридаючи, ідуть з Едему, над їх головами шлях на грішну землю вказує ангел на червоній хмарі з мечем в руці.

Фігури прабатьків стали символом горя і сорому людського. Адам смиренно ховає обличчя в долонях, покірно приймаючи покарання. Обличчя Єви роздирає болісний крик, який вона не хоче і не може стримати. Фігура кричущої Єви написана з відвертістю експресіонізму, щоб передати жах каяття і усвідомлення непоправності скоєного.

Апокрифічна традиція та кабала

Юдейська апокрифічна традиція та кабала повчають про Єву як другу Адамову дружину та зауважують, що першою була інша жінка на імʼя Ліліт (івр. לילית‎). За апокрифом «Алфавіт Бен-Сири», Ліліт мала норовливу вдачу, постійно сперечалась із Адамом, а згодом покинула Едем назавжди, залишивши свого чоловіка самотнім.