Вісім львівських вулиць з іменами українських письменників

Іменами видатних українських поетів та письменників у Львові названі різноманітні вулиці, вулички, проспекти. Кожна по-своєму особлива – і довжелезна вулиця Шевченка, що веде за околиці міста, і затишна пішохідна вулиця Лесі України в історичному центрі. Кожна має своїх мешканців, свою історію і свої таємниці.

Вулиця Івана Франка

Вулиця, названа на честь українського письменника, поета, публіциста, перекладача, вченого, громадського та політичного діяча Івана Франка, простягається від пл. Соборної у центрі міста до вул. Панаса Мирного. В теперішньому вигляді (довжина 3 км) вона була утворена у 1950 р. з чотирьох вулиць: Червоноармійської (до того вул. Панська), Чернишевського (перед тим називалася вул. Зиблікевича), Тімірязєва (кол. Св. Софії) та вул. Франка (кол. вул. Понінського) та колишньої пл. Пруса.

Попередні назви від площі Соборної до вул. Зеленої включали: до 1871 p. – вул. Зерновa, у 1871–1929 pp. – вул. Панськa, у 1929–1941 pp. – вул. Юзефа Пілсудського, у 1941–1944 pp. – Гауптґассе, а у 1941–1950 pp. — вул. Червоноармійськa. Відрізок від вулиці Зеленої до площi Івана Франка мав такі назви: до 1886 p. – вул. Стрийськa, у 1886–1941 pp. – вул. Миколая Зиблікевича, у 1941–1944 pp. – Фіхтент.

Вулиця Лесі Українки

Вулиця Лесі Українки складається з трьох частин, які у свій час носили різні назви. Частина вулиці між Проспектом Свободи та вулицею Театральною у 1863 році належала до Театральної. Відрізок між вулицями Театральною та Краківською носив назву Краківська бічна. Верхня частина вулиці в кінці XVIII століття називалась Вірменська нижня та належала до вірменського кварталу. У 2012 році була проведена реконструкція проїжджої частини, після чого вулиця Лесі Українки майже повністю стала пішохідною.

Проспект Тараса Шевченка

Одна із центральних вулиць Львова – Проспект Шевченка, проходить між вулицею Саксаганського та площею Міцкевича. Перша писемна згадка про неї датується у 1414 році. Вулиця була частиною Галицького передмістя, на ній мешкали кожум’яки (гарбарі), звідси й початкова назва вулиці — Гарбарська. Старі назви проспекту також включали: з початку XIX ст. до 1871 р. — Святого Яна, з 1871 по 1955 рр. — Академічна. В 1955, за часів УРСР, вулицю перейменували в проспект Тараса Шевченка.

Вулиця Тараса Шевченка

Це одна з семи головних магістралей Львова. Простягається від вул. Городоцької до межі міста (мікрорайон Рясне). Від костелу святої Анни піднімалася в бік містечка Янова вул. Янівська — тепер вул. Тараса Шевченка. Більшу частину вулиці займають довгі паркани промислових та військових об’єктів, а переважна частина житлових будинків споруджена за типовими проектами різних епох.

Вулиця Миколи Вороного

Вулиця пролягає від площі Міцкевича до площі Маланюка. Ця місцевість – осушена набережна Полтви, на її місці був сад з альтанками. Сучасну назву вулиця отримала у 1992 році, на честь українського письменника, режисера та актора Миколи Вороного. Протягом історії вона мала назви: Гоффманська (1816), Крута (1871), на честь Генрика Сенкевича (1903). Протягом німецької окупації мала назву Діхтерштрассе, тобто «вулиця поетів».

Вулиця Пантелеймона Куліша

Вулиця вперше з’явилася на планах Львова близько 1820 р. Тоді її називали Сонячною. Можливо через те, що вулиця майже збігається з меридіаном північ-південь і в безхмарний день вікна її будинків освітлені сонячними променями. Інший варіант старої назви – від синагоги «Ор Шемеш» (Сонячний промінь).

Історична довідка про назви вулиць