Історія соціології: становлення та основні етапи розвитку
Виникнення та історичний розвиток соціологічного знання пройшли тривалий шлях від протосоціологічного та буденного знання до формування соціології як самостійної науки. У процесі становлення розглядаються теоретичні та соціальні передумови, класичний тип науковості, а також некласичний тип науковості та основні принципи методології.
Оґю́ст Конт: соціологія як наука про закони суспільства
Оґю́ст Конт висунув ідею соціології як науки про закони функціонування та розвитку суспільства в цілому, окремих суспільних явищ. Він зазначав, що у своїй галузі соціологія повинна вирішувати такі ж завдання, які в інших галузях знань вирішують фізика, хімія, біологія. Завданням соціології є не опис конкретних явищ, а встановлення їхніх законів. Конт писав: «Розумна політика не може ставити собі за мету змусити розвиватися людство, яке рухається завдяки власним імпульсам відповідно до закону, так само незмінного, як і закон гравітації, хоча і більш гнучкого. Але вона ставить собі за мету полегшити розвиток людства, навчаючи його». На думку Конта, її закони однаково актуальні для всіх часів і всіх народів.
Герберт Спенсер та органічна школа
Герберт Спенсер – продовжувач справи Конта, який центральним поняттям висуває поняття еволюції. Еволюція – інтеграція матерії, що переводить матерію з невизначеної незв’язаної однорідності у визначену зв'язану. Вона проходить через три етапи: 1) неорганічний; 2) органічний; 3) надорганічний. Спенсер порівнює суспільство з організмом, що відображено в його роботі “Суспільство є організмом”.
Основні паралелі між суспільством та біологічним організмом за Спенсером:
- Як і біологічний організм, суспільство росте, збільшується в об’ємі (з маленьких держав виростають великі імперії).
- По мірі росту суспільства його структура ускладнюється.
- Відбувається диференціація його структур та функцій.
Варто зауважити відмінності між Контом та Спенсером: у Конта першим був соціум, а вторинним – індивід; у Спенсера ж навпаки — з індивідів утворюється ціле.
Еміль Дюркгейм та концепція «соціологізму»
Головна особливість концепції Дюргкейма полягає в тому, що соціальне треба пояснювати соціальним. Він сформулював свій основний постулат: “Соціальні факти треба розглядати як речі, вони існують поза людиною та здійснюють на неї примусовий вплив.” Саме завдяки цим соціальним фактам можна пояснити вчинки людини. Структура суспільства за Дюркгеймом – це сукупність соціальних фактів у їх взаємодії та взаємозв'язку.
Дюркгейм вводить поняття “соціологізм” як метод обґрунтування науки та особливий підхід до соціальної реальності. Соціологія у нього — це не лише специфічна наука, а ще й Наука Наук. Концепція розподілу праці розглядається як сила, що об'єднує людей у суспільстві через принцип солідарності.
Порівняння типів солідарності та самогубств
На основі концепцій Еміля Дюркгейма можна систематизувати його погляди на соціальну солідарність та типи самогубств у наступній таблиці:
| Категорія аналізу | Типи та характеристики |
|---|---|
| Типи солідарності | Механічна: поглинає індивіда. Органічна: ґрунтована на спеціалізації та розподілі праці. |
| Типи самогубств | 1) Егоїстичний: людина ізольована від суспільства. 2) Альтруїстичний: групові цінності поглинають індивіда. 3) Аномічний: криза в суспільстві. 4) Фаталістичний: підсилений контроль суспільства. |
Важливим елементом його теорії є поняття аномії – принцип недійовості у суспільстві старих норм та цінностей, коли нові ще не з'явилися або працюють не повністю.
Українська соціологія: історія та сучасність
Окремим важливим напрямком є історія української соціологічної думки. Становлення вітчизняного соціологічного знання пов'язане з іменами таких видатних діячів, як М. Драгоманов, Х. Вовк, М. Ковалевський, Б. Кістяківський, М. Шаповал та інші.