Соціологія культури та урбаністичні студії: теоретичні основи та закономірності розвитку
Соціологія культури — це галузь соціологічного знання, що вивчає закономірності функціонування та розвитку культури як суспільного явища. Вона досліджує форми виявлення цих закономірностей у людській діяльності, пов’язаної зі створенням, засвоєнням, збереженням і розповсюдженням ідей, уявлень, культурних норм, цінностей і зразків поведінки, які регулюють взаємовідносини у суспільстві, а також між суспільством і природою. Сама культура вказує на особливості способу існування або способу життя, властивих якому-небудь суспільству, групі людей або якомусь історичному періоду.
Функції та елементи культури
У сучасному світі культура виконує низку життєво важливих завдань, серед яких можна виділити наступні:
- Функція соціальної пам'яті — зберігання і розповсюдження людського досвіду.
- Освітня і виховна функція — освоєння через соціалізацію знань, умінь, навиків, мови, цінностей, норм та традицій.
- Комунікативна функція — формування комплексу взірців поведінки, які служать засобами в системі спілкувань та взаємодій.
- Регулятивна функція — освоєння і трансформація цінностей, ідеалів та норм з регуляції поведінки людей в суспільному житті.
- Практична функція — вироблення наукових основ цілеспрямованих культурних змін і культурної політики.
Розглядаючи структуру явища, важливо зазначити, що елементи культури можна розділити на два види: матеріальні (артефакти, такі як колесо, телефон, прикраси, годинник, будівлі) та нематеріальні (цінності, звички, звичаї, традиції, обряди, закони, мова, знання, установки, переконання).
Класифікація культурних цінностей
Цінності в культурі можна структурувати за наступними категоріями:
- Життєво смислові: уявлення про добро і зло, щастя, сенс життя.
- Універсальні: життєво важливі (життя, здоров'я, особиста безпека, сім'я, освіта), громадського визнання (працьовитість, соціальне положення), міжособового спілкування (чесність, доброзичливість) та демократичні (свобода слова, совість).
- Партикулярні: прихильність до малої батьківщини, сім'ї; фетишизми (віра у Бога, прагнення до абсолюту).
Також важливу роль відіграють форми соціальної поведінки: звички — це стереотипи поведінки в певних ситуаціях; звичай — неписане правило, сприйняте з минулого; а традиція виникає у випадку, якщо звички і звичаї передаються від одного покоління до іншого.
Процеси культурної динаміки
Зміни в культурному середовищі відбуваються через такі процеси, як:
- Культурні запозичення (акультурація) — процес сприйняття одним народом повністю або частково культури іншого народу.
- Культурна дифузія — взаємне проникнення культурних рис зодного суспільства в інше через канали міграції, війни, торгівлі, туризму чи наукових конференцій.
- Культурна асиміляція — злиття однієї культури з іншою шляхом засвоєння її мови, звичаїв і втрати своєї національної специфіки.
- Незалежні відкриття.
Урбаністика та соціологія міста
Окремим напрямком досліджень є соціологія міста. Макс Вебер, аналізуючи чинники формування міст, зазначав, що місто — це велике поселення, в якому відсутнє звичне для суспільства сусідів особисте знайомство одне з одним.
Ознаки міста за Максом Вебером:
- Зайнятість містян переважно несільськогосподарською працею;
- Різноманіття занять і виробництв;
- Наявність торгівельної площі (ринку);
- Концентрація управління.
Як зазначав Мануель Кастельс, архітектурно-планувальні рішення міст відображають конфлікти між різними соціальними групами. Урбанізм як спосіб життя (urbanism as a way of life) — це поняття, започатковане Луїсом Віртом, який вважав, що процес урбанізації знецінює родинні зв’язки, замінюючи їх на відносини тимчасового, поверхневого характеру. У місті темпи життя швидші через постійну зайнятість людей та щоденний калейдоскоп життєвих ситуацій.