Короткий довідник урбаністичними студіями: хто і як вивчає місто?
У дослідників досі не сформувалася універсальна конвенційна мова урбаністики. Швидкість соціальних змін у містах, темпи появи нових недосліджених феноменів, багатогранність аспектів і безліч точок зору – все це підтверджує актуальність урбаністичного дискурсу та вказує на необхідність коригування старих та наявних понять і суджень, а також уточнення нових. Кандидатка філософських наук, дослідниця урбаністичного світу Зося Кайс розповідає, з яких перспектив вчені досліджували та досліджують поняття міста. Неможливо помістити в одній статті усю теорію міста – проте спробуємо, принаймні, спрямувати увагу та підказати, до чиїх робіт варто придивитись.
Урбаністичний світ: як його вивчати?
Перші спроби осмислення міста з’являються ще в філософії Платона і Аристотеля, метафори «міста земного» і «міста божого» в середньовічній теології Августина Блаженного, міста-утопії в фантазіях Томаса Мора і Томазо Кампанелли. Якщо звернутися до більш-менш сучасних досліджень, то можна виокремити загальні універсальні риси міста, які знаходять представники різних сфер знань. Так чи інакше, всі сучасні концепції міста базуються на розроблених раніше.
Сьогодні можна позначити два напрямки в дослідженнях міста та різних аспектів урбанізму:
- Матеріалістичний, що представлений виробничо-економічною традицією (К. Маркс і Ф. Енгельс).
- Ідеалістичний (М. Вебер, Л. Вірт, Г. Зіммель та ін.).
Французький історик Нюма-Дені Фюстель де Куланж, досліджуючи давнє місто, пропонує ідею, що громадянське суспільство формується раніше, ніж закладається фундамент міста. Пізніше думка про первинність соціального простору по відношенню до фізичного була розвинена П’єром Бурдьє.
Соціологія міста
Соціологія міста є інтегративною наукою, розкриває соціально-екологічний аспект формування міського середовища проживання людини. Визначення міста одним із перших пропонує Макс Вебер, який, аналізуючи чинники формування міст, передбачає виникнення окремої галузі соціології. За його спостереженням, місто – це велике поселення, в якому відсутнє звичне для суспільства сусідів особисте знайомство одне з одним.
Зокрема, Макс Вебер виділяв такі ключові характеристики:
- Зайнятість містян переважно несільськогосподарською працею.
- Різноманіття занять і виробництв.
- Наявність торгівельної площі (ринку).
- Концентрація управління.
За Вебером перелічені ознаки мають бути присутні в сукупності – тоді поселення називається містом. Мануель Кастельс, засновник теорії нової соціології міста, зауважує на зв’язок просторової форми, в якій живе суспільство, з усіма механізмами його розвитку. Архітектурно-планувальні рішення міст, а також окремі квартали та об’єкти відображають конфлікти між різними соціальними групами.
Урбанізм як спосіб життя
Урбанізм як спосіб життя (urbanism as a way of life) – це найбільш яскрава риса сучасного суспільства. Це поняття започатковане Луїсом Віртом. Він вважав цю якість більш яскраво вираженою, ніж індустріалізм або капіталізм, оскільки розвиток великих і малих міст змінює природний стан суспільства.
Процес урбанізації знецінює родинні зв’язки, замінює їх на відносини тимчасового, поверхневого характеру. У великих містах більшість людей живе в фізичній близькості одне до одного, але при цьому вони залишаються чужинцями, цілковитими незнайомцями. Більшість щоденних контактів має поверхневий характер і відбувається мимохідь для досягнення конкретної індивідуальної цілі, а не для спілкування або побудови взаємин. Однією з ознак урбаністичного способу життя є психологічна мобільність, динамічність людини, готовність та прагнення до зміни. У місті темпи життя швидші порівняно із сільською місцевістю через постійну зайнятість людей найрізноманітнішими видами діяльності.
Специфіка соціологічного підходу
Метою вивчення дисципліни є придбання теоретичних знань про еволюцію соціологічних теорій міського розвитку та типи міст. Дослідники зосереджуються на таких темах:
- Місто як об’єкт вивчення. Процеси урбанізації та їх історичні аспекти.
- Архітектура і суспільство. Міське планування та соціологія простору.
- Міська нерівність і сегрегація. Соціальна, ґендерна, релігійна, вікова та національна структура міста.
- Місто як соціальний текст. Маркування соціального простору та конструювання образу міста.
- Глобалізація і міста. Концепція глобального міста.
Фердинанд Тьоніс позначає два типи людських об’єднань: спільноту (Gemeinschaft), засновану на тісних сімейних відносинах, та суспільство (Gesellschaft). Вивчення соціології міста спрямовано на створення методик, що дозволяють фіксувати та вивчати залежність поведінки городян від стану довкілля.