Історизми в українській мові: значення, приклади та відмінність від архаїзмів

Читаючи книжки про козаків чи інші історичні твори, що описують давні події, а інколи й у сучасній літературі, ми натрапляємо на слова, яких немає в нашому щоденному спілкуванні. Гетьман, чумак, жупан, очіпок – ці слова зараз розповідають не просто про предмети чи явища, а про цілі епохи, які давно минули. Це історизми – особливі слова-свідки, які дозволяють нам зазирнути в минуле та відчути його атмосферу. Вони не просто зникли з активного вжитку – зникли реалії, які вони позначали.

Що таке історизми – визначення простими словами

Історизми – це слова, які вийшли з активного вжитку через те, що зникли самі предмети, явища чи поняття, які вони позначали. На відміну від звичайних застарілих слів, історизми не мають сучасних замінників або синонімів, бо називають те, чого вже немає в нашому житті. Історизми тісно пов’язані з розвитком суспільства. Коли змінюються історичні епохи, політичні системи, технології та спосіб життя, певні реалії відходять у минуле, а разом з ними в пасивний словниковий запас переходять і слова, що їх позначали.

Так, після скасування кріпацтва зникли поняття “кріпак” і “панщина”, з розвитком промисловості вийшли з ужитку назви багатьох ремісничих професій, а після зміни державного устрою – численні адміністративні та військові терміни. Історизми – це наче мовні експонати історичного музею, які зберігають пам’ять про культуру наших предків, їхній побут і звичаї.

Основні характеристики та класифікація

Перш за все, головна риса історизму – він називає те, чого вже немає в сучасному світі. Коли ви зустрічаєте слово, яке позначає зниклий предмет, професію чи суспільне явище, – перед вами, найімовірніше, історизм. Друга важлива ознака – історизми не мають синонімів у сучасній мові. За тематикою історизми можна поділити на кілька груп:

• Побутові: назви одягу (жупан, свитка), посуду (макітра, куманець), будівель та їхніх частин (курінь, світлиця, сіни).
• Суспільно-політичні: назви адміністративних одиниць, посад, станів (воєвода, земство, кріпак, волость, сотник).
• Військові: назви зброї, військових звань, укріплень (гармаш, булава, бастіон, кольчуга, бунчук).
• Економічні: назви грошових одиниць, податків, повинностей (шаг, шеляг, десятина).

У мові історизми виконують важливі функції – вони не лише називають історичні реалії, але й створюють колорит епохи у художніх творах, допомагають точно відтворити історичні події та атмосферу минулого. Цікаво, що деякі з цих слів можуть “повертатися до життя”, коли певні реалії відроджуються в новому контексті. Так, слова “гривня”, “отаман”, “громада” повернулися до активного вжитку, хоч значення їх дещо змінилося.

Приклади історизмів в українській мові

Для кращого розуміння теми розглянемо приклади слів, що позначають конкретні історичні підрозділи, посади та предмети побуту, які зустрічаються в історичних текстах:

Наприклад, описуючи події 29 січня 1918 року неподалік залізничної станції Крути, історики використовують такі назви підрозділів, як Курінь Смерти чи Студентський курінь Українських Січових Стрільців. Очолювали українські сили старшини, зокрема сотник Аверкій Гончаренко. Ці назви є типовими історизмами, що відображають військову структуру того часу.

Відмінність між історизмами та архаїзмами

Головна відмінність полягає в наявності сучасного еквівалента. Якщо архаїзми — це застарілі назви наявних нині предметів (наприклад, «перст» замість «палець»), то історизми позначають предмети, які зникли повністю. Як можна по-іншому назвати “кольчугу” чи “бунчук”, якщо самі ці предмети вже давно не використовуються? Саме відсутність сучасних синонімів через зникнення самих реалій робить історизми унікальним пластом лексики.