Буддійська та індійська архітектура: від давніх ступ до величних палаців

Буддійська культова архітектура розвивалася на півострові Індостан, де з релігійною архітектурою раннього буддизму пов’язані три типи споруд: монастирі (вігари), місця для поклоніння реліквіям (ступи) і молитовні зали (чайтьї). Індійська архітектура охоплює безліч образів простору і часу, постійно зберігаючи в собі нові ідеї. Деякі ранні архітектурні зразки походять ще з Індської цивілізації (2600—1900 роки до н. е.), яка характеризується чудовим плануванням міст та будинків.

Історія та символізм буддійської ступи

У Давній Індії ступа (санскр. स्तूप, stūpa — верхівка, купа землі, каміння) мала первісне значення як споруда на могилі царя або вождя; у буддійській архітектурі — це монументальна сакральна споруда для зберігання реліквій. Ступа має як меморіальне, так і символічне значення. Це меморіальний пам'ятник Будді у вигляді насипного кургану, укріпленого кам'яними, часто декорованими плитами. Початковою функцією ступи було шанування та збереження мощих Гаутами Будди. Вона є символом Дгармакаї («тіло Дгарми», найвище з «трьох тіл Будди», чисте буття, абсолютний прояв духовної сутності).

Ступа зазвичай складається з основи, масивного напівсферичного корпусу, шпиля з багатоярусними парасолями (т. з. гарміка). Ранні ступи були напівкруглими в плані, найвідомішим зразком таких є Велика ступа у Санчі, споруджена за часів царя Ашоки близько 250 до н. е. Із поширенням буддизму з Індії в країни Індокитаю первісно округлі форми ступи набули витягнутого вгору вигляду, зазнали впливу місцевих добуддійських традицій спорудження багатоярусних веж.

Дагоба: особливості та термінологія

Назва «ступи» притаманна головно для Індії та Непалу; натомість у Шрі-Ланці вживають термін дагоба. Дагоба [сингальське від палійського dhatugabbha, букв. — порожнина (печера) для решток] — початково назва частини буддійської ступи — камери (гробниці) для зберігання священних решток, реліквій; пізніше — різновид ступи, характерний для цейлонської та бірманської архітектури.

Традиційно дагобу споруджували у вигляді монолітної напівсферичної будівлі, встановленої на квадратній або круглій платформі. На відміну від індійської ступи, дагоба не має огорожі з комірами, з чотирьох боків до неї прибудовані вахалькади — невеликі споруди кубічної форми. Розташування вахалькад пов'язане і з життям Будди: східна символізує його народження, південна — просвітлення, західна — поширення буддизму, північна — нірвану.

Нижче наведено порівняння назв аналогічних споруд у різних країнах:

Архітектурні шедеври Індії

З появою ісламського впливу зі Заходу, індійська архітектура адаптувалася під нові релігійні традиції. Фатехпур-Сікрі, Тадж-Махал, Гол-Гумбаз, Кутб-Мінар, Червоний форт — творіння цієї епохи, які сприймаються як символи Індії. Тадж-Махал в Агре — яскравий приклад індо-ісламської архітектури та одне з семи нових чудес світу.

Окремої уваги заслуговує Палац вітрів (Хава-Махал) у Джайпурі. Споруда була побудована в 1799 році за наказом махараджі Саваї Пратапа Сінгха. Його східний фасад утворює п’ятиповерхову стіну з червоного пісковика з характерною ажурною структурою. Він складається з 953 невеликих балконів типу “яроха”, укритих кам’яними траншеями. Легка конструкція сприяє природній циркуляції повітря, завдяки чому в інтер’єрах відчутна прохолода навіть у спекотні дні.

Регіональний вплив та сучасність

Буддійська архітектура йшла слідом за поширенням релігії в Південній та Східній Азії. В Індонезії апогеєм став Боробудур 9-го століття — масивна ступа у формі складної ступінчастої піраміди, що має план кам'яної мандали. Він визнаний найбільшим буддійським храмом у світі. У Таїланді храми відомі як ват і зазвичай містять золоті чеді у формі дзвонової вежі-ступи.

Сучасна індійська архітектура більш космополітична. Один із останніх архітектурних шедеврів — храм Лотоса, який вражає своєю формою та є відомим прикладом сучасної індійської архітектури. Індійські архітектурні особливості, такі як ступи, шікхари, пагоди та торани, стали видатними символами азійської культури.