Національний спротив та рух опору в Україні: законодавчі засади, сучасна роль та історичний контекст
Набув чинності ухвалений Верховною Радою Закон України № 7180 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Йдеться про вдосконалення засад організації та ведення руху опору. Новий закон розроблено у зв’язку з необхідністю удосконалення законодавства України у сфері оборони з урахуванням найкращих практик та набутого практичного бойового досвіду в організації відсічі збройній агресії рф. Очікується, що його ухвалення має забезпечити більш ефективне виконання завдань, покладених на національний спротив.
Законодавче регулювання та роль Сил спеціальних операцій
Керівництво рухом опору здійснює Головнокомандувач ЗСУ через командувача Сил спеціальних операцій. Саме ССО відповідають за організацію та координацію діяльності підпільної мережі на окупованих територіях. За положеннями нового закону відкриваються можливості для здійснення Силами спеціальних операцій розвідувальних дій на тимчасово захоплених територіях, що має велике значення для успішного планування та виконання упереджувальних заходів в організації рішучої протидії збройній агресії.
Закон, крім того, уточнює повноваження ССО ЗС України в інтересах організації, підготовки, підтримки та ведення руху опору, а також осіб, залучених до конфіденційного співробітництва з ними. Забезпечують норми нового Закону і наступні аспекти:
- наділення ССО ЗС України статусом суб’єкта розвідувального співтовариства;
- унормування питання забезпечення осередків руху опору зброєю та боєприпасами до неї;
- належний порядок зберігання і застосування зброї, бойової техніки та спеціальних засобів;
- можливість здійснювати перевірку осіб у зв’язку з призначенням на посади в ССО ЗС України.
Добровольці та соціальний захист учасників спротиву
Важливою особливістю закону є те, що добровольцями можуть бути особи віком понад 60 років. Закон забезпечить комплектування ЗС України особами рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу, яким виповнилося 60 років і які виявили бажання служити в період введення воєнного стану — граничний вік перебування їх на військовій службі встановлюється до 65 років. Також передбачено підвищення рівня соціального і правового захисту (у тому числі надання статусу учасника бойових дій) військовослужбовців та членів добровольчих формувань територіальних громад, які беруть участь у заходах підготовки та виконанні завдань територіальної оборони.
Завдання та методи діяльності руху опору
Рух опору є системою воєнних, інформаційних і спеціальних заходів, спрямованих на відновлення державного суверенітету та територіальної цілісності України. Основні завдання руху опору включають формування мережі спротиву, проведення спеціальних операцій та створення перешкод для дій окупантів. Диверсії в тилу ворога, передача розвідувальних даних, підрив окупаційного режиму – це невидима, але важлива частина роботи підпільників.
Учасники руху опору використовують наступні методи протидії:
- Партизанська війна: системні удари по ворожих комунікаціях та знищення військової техніки.
- Диверсійні операції: виведення з ладу залізничних колій, мостів, складів боєприпасів та пального.
- Інформаційний спротив: збір та передача розвідувальних даних, проведення психологічних операцій.
Освіта та культурний вимір спротиву
Сьогодні спротив виходить на новий рівень. У 2025 році Військовий інститут КНУ ім. Тараса Шевченка відкрив спеціалізацію "Рух опору". Тут готують майбутніх координаторів підпілля, а програма включає конспірацію й кібернавички. Окрім силової компоненти, спротив має культурний вимір. Культура теж бореться, бо вона тримає наш дух і допомагає нації воювати. Прикладом цього є патріотичні мурали, як-от «Козак Мамай» у Запоріжжі, та випуск спеціальних марок від «Укрпошти» із символікою руху опору.
Історичні паралелі: Рух опору в Україні (1941-1944 рр.)
Історія українського руху опору має глибоке коріння. Під час Другої світової війни боротьба набирала різних форм: від духовного опору до збройної боротьби. Нижче наведено порівняльну характеристику основних течій тогочасного спротиву:
| Течія | Мета | Організації та командири |
|---|---|---|
| Радянська | Відновлення радянської влади на території України | УШПР (Т. Строкач), партизанські з'єднання (С. Ковпак, О. Федоров) |
| Націоналістична | Відновлення незалежності української держави | УПА (Р. Шухевич, Д. Клячківський), ОУН (С. Бандера) |
| Польська | Визволення Західної України і приєднання до складу Польщі | Армія Крайова (Т. Бур-Комаровський) |
Сьогодні, як і в минулому, рух опору залишається важливою складовою національного спротиву, об'єднуючи тисячі українців у боротьбі за свободу та суверенітет держави.