Рух Опору в Україні в роки Другої Світової війни
У роки Другої Світової війни рух Опору в Україні мав різні форми діяльності, які можна поділити на пасивні та активні. Пасивні форми включали відмову від співпраці з окупантами, різноманітну допомогу партизанам та саботаж заходів окупаційної влади. Зокрема, це виявлялося через ухиляння від робіт, зрив поставок продовольства для окупаційної армії та випуск неякісної продукції. Активні форми передбачали партизанський рух, діяльність підпілля, диверсійну діяльність та пропагандистську роботу по розповсюдженню антиокупаційної інформації та постачання інформації фронту.
Класифікація форм діяльності руху Опору
Нижче наведено основні методи боротьби, що використовувалися під час війни:
| Форма діяльності | Приклади проявів |
|---|---|
| Пасивна | Відмова від співпраці, ухиляння від робіт, зрив поставок продовольства, випуск неякісної продукції. |
| Активна | Партизанський рух, діяльність підпілля, диверсії, пропаганда, постачання інформації. |
Український націоналістичний рух та УПА
На Волині й Поліссі розгорнувся самооборонний націоналістичний повстанський рух. Великі надії покладали провідники ОУН на «похідні групи», що були заздалегідь створені обома напрямами організації – бандерівцями й мельниківцями. Український націоналістичний рух очолювали А. Мельник та С. Бандера. Тарас Боровець розпочав активну діяльність на Поліссі та створив у червні перший військовий підрозділ «Поліська Січ».
У жовтні була сформована Українська Повстанська Армія (УПА), головнокомандувачем якої став член проводу ОУН-Б Роман Шухевич. Партизанська армія контролювала частину території Волині, Полісся та Галичини. У своєму складі вона нараховувала близько тисяч бійців. Конгрес ОУН-Б проголосив своєю метою боротьбу проти більшовизму та нацизму.
Нацистська відповідь та репресії
Нацистська відповідь на українське державотворення була жорсткою. Лідерам ОУН-Б було заявлено: «Фюрер – єдиний, хто керує боротьбою... Ми не союзники, ми завойовники російсько-радянських територій». Згодом гестапо був заарештований Степан Бандера та Ярослав Стецько. У листопаді почалися арешти активістів ОУН та місцевих рад. У Києві було заарештовано членів ОУН, частина їх була страчена в Бабиному Яру, зокрема поетеса Олена Теліга.
Волинська трагедія
Важкою подією 1943 року стала Волинська трагедія («Волинська різанина») — обопільні етнічні чистки українського і польського населення, здійснені Українською Повстанською Армією та польською Армією Крайовою за участю польських батальйонів та радянських партизанів під час Другої світової війни на Волині.
Радянський рух Опору
Залишаючи ворогу територію, радянське командування віддало наказ знищувати все: комунікації, підприємства, стаціонарні припаси. У населених пунктах створювалися підпільні групи. Для розвідувальної та підривної роботи в німецькому тилу залишилося чимало співробітників НКВС (Народного комісаріату внутрішніх справ).
У травні було утворено Український штаб партизанського руху (УШПР), який очолив заступник наркома внутрішніх справ УРСР Тимофій Строкач. В розпорядження УШПР було надано радіовузли, літаки та зброю. Основними етапами розвитку радянського партизанського руху були:
- Народження та становлення;
- Збирання сил, визначення тактики боротьби та оптимальних організаційних форм;
- Стабілізація;
- Активні наступальні дії, широкомасштабні диверсії, рейди по тилах та «рейкова війна».
Видатні постаті Опору та фронту
Василь Порик — активний учасник Руху Опору у Франції, командир партизанського загону, що боровся проти фашистських окупантів у Північній Франції. Він визнаний національним героєм Франції та нагороджений орденом Почесного легіону.
Іван Кожедуб — тричі Герой Радянського Союзу, льотчик-винищувач. Він здійснив 330 бойових вильотів та у 120 повітряних боях збив 64 літаки противника. Свій останній бій він провів у небі Берліна і за всю війну жодного разу не був збитий.