Львівська архідієцезія Римсько-католицької церкви

Львівська архідієцезія (Archidioecesis Leopolitana Latinorum) — одна із 7-х територіальних одиниць Римсько-католицької церкви в Україні із центром у Львові. Юрисдикція Львівської архідієцезії поширюється на структури Римсько-католицької церкви у Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській і Чернівецькій областях.

Основні відомості про архідієцезію наведені в таблиці нижче:

Історія та адміністративні зміни

Коротка історія релігійної структури свідчить, що у 1375 році була утворена Галицька архідієцезія. Згодом, у 1412 році, осідок Галицького латинського архієпископа було перенесено з Галича до Львова. На синоді 20-22 травня 1765 року кількість деканатів було збільшено з 7-ми до 12-ти, зокрема, було утворено Бучацький деканат.

На 1814 рік існували 12 деканатів: Львівський, Городоцький, Бережанський, Свірзький, Жовківський, Белзький, Бродівський, Буський, Стрийський, Станиславівський, Коломийський і Чернівецький. Кожен деканат налічував 10-20 парафій та капеланій, розташованих переважно у містах.

Період після 1945 року та відновлення незалежності

Після завершення Другої світової війни до УРСР було приєднано частину територій Перемишльської дієцезії, які надалі були приєднані до Львівської архідієцезії. У свою чергу, зважаючи на ворожу до Церкви політику СРСР, Архієпископ Львівський змушений був тимчасово перенести кафедру зі Львова до Любачева.

Нова сторінка історії розпочалася 16 січня 1991 року, коли Папа Іван Павло II відновив діяльність Львівської архідієцезії. Після проголошення незалежності України Архієпископ Львівський повернув кафедру у Львів. На сьогодні на теренах архідієцезії працюють представники 12 чоловічих та 22 жіночих Чернечих Чинів і Згромаджень. З 1996 року функціонує семінарія у смт. Брюховичі під Львовом.

Латинська катедра: перлина готики

Латинська катедра Успення Пресвятої Богородиці вважається найдавнішим римо-католицьким костелом нашого міста та є єдиним цілісно збереженим об’єктом архітектури готики у Львові. Кафедральний собор був заснований у 1360 р. королем Казимиром ІІІ. Будівництво тривало 138 років, а освячено храм у 1405 р. перемишльським єпископом Матвієм Яніною.

Протягом століть собор зазнавав змін:

• У 1510 р. в соборі встановили орган.
• Після пожежі у 1527 р. храм довелося відбудовувати.
• У 1765 р. розпочалася ґрунтовна реконструкція, під час якої храм набув стилю пізнього бароко та рококо.
• Головний собор налічує головний, два бічних вівтарі та вісім каплиць.

Особливою подією в історії храму стало 1 квітня 1656 р., коли король Ян Казимир здійснив коронацію Божої Матері на королеву польської Корони.

Санктуарій святого Антонія на Личакові

Римо-католицький костел святого Антонія на вулиці Личаківській – один із найвідоміших львівських храмів. Це – санктуарій Антонія, львівська обитель братів-францисканців Конвентуальних. Тут уже понад 300 років не змовкає молитва, а монастир францисканців продовжує свою душпастирську діяльність.

Історія цього місця пов'язана з різними періодами служіння. Францисканці прийшли на Личаків, де служили аж до другої половини XVIIІ століття. Активне служіння було вимушено припинене після Другої світової війни, коли радянська влада вигнала ченців зі Львова. Проте у 90-х роках, коли Україна здобула незалежність, діяльність Ордену було відновлено. Зараз храм святого Антонія — один із найвідоміших молитовних осередків у Львові, який відвідують віряни різних конфесій.