Преса української еміграції як джерело вивчення культури, освіти та повсякденного життя українців (1920-ті роки)
Історія української культури, освіти, повсякденного життя є актуальною темою сучасних наукових досліджень. Існує ряд джерел, що дають можливість вивчити вказані питання. Серед згаданих джерел, що ілюструють життя українців у міжвоєнний період, окремо можна виділити пресу. Попри те, що періодичні видання української діаспори мають певний «партійний» стиль, діаспорна преса мала можливість значно об’єктивніше висвітлювати ряд питань, про які говорити чи писати в УСРР офіційно не можна було.
Значення емігрантської преси як історичного джерела
Якщо мова йде про культурний процес в середовищі українців, розпорошених серед різних країн, то в цьому випадку закордонна преса є для нас досить цінним джерелом, оскільки матеріали у виданнях готували безпосередні учасники або свідки українського життя. Чимала кількість наукових публікацій, присвячених цьому історичному періоду, засвідчує, що в цілому матеріали зарубіжної преси здебільшого об’єктивно висвітлюють напрямки розвитку культури, освіти, повсякдення українців, що мешкали в УСРР. Провадився глибокий аналіз суспільно-політичних та економічних процесів на основі різних джерел, в тому числі й агентурних, матеріалів у більшовицькій пресі. Таким чином, вивчення української емігрантської преси як джерела соціокультурних процесів, може принести вагомі результати у справі вивчення історії української культури, освіти.
Історіографія дослідження періодичних видань
Вивченню української преси як джерела для висвітлення історичного процесу присвячена значна кількість праць. Зазвичай, дослідники приділяли увагу якомусь історичному етапові і в цьому контексті розглядали проблему існування української преси. Важливий внесок у розробку теми зробили такі науковці:
| Дослідник | Характеристика внеску |
|---|---|
| А. Животко | Вперше намагався системно дослідити українську пресу, спираючись на аналіз еміграційних джерел. |
| М. Мартинюк | Подавав загальну картину розвитку українських періодичних видань в еміграції. |
| О. Богуславський | Досліджував пресу української еміграції в контексті боротьби за незалежність України. |
Крім згаданих дослідників, слід також вказати на здобутки у галузі вивчення української преси ряду інших авторів: Лисяк-Рудницький, Сидоренко, Вішка, Савка, Денека, Трощинський. Проблема української еміграційної преси знайшла своє висвітлення в історіографії, де висвітлювалася роль періодичної преси в контексті громадсько-культурного, освітнього, жіночого руху української еміграції.
Тематичне спрямування емігрантських часописів
Дослідниками розкривається значення та роль періодичних видань для окреслення завдань української військової еміграції та завдань, що постали перед емігрантською молоддю. У сучасних дослідженнях знаходимо висвітлення наступних аспектів:
- зовнішньоінформаційна акція політичного емігрантського середовища УНР;
- проблеми розв’язання та боротьби з ворожою пропагандою;
- роль емігрантських часописів у розбудові спільного фронту демократичної періодики;
- участь у міжпартійній полеміці та з’ясуванні проблем міжнаціональних відносин;
- участь уряду УНР в еміграції у прометеївському русі.
Важливою рисою є те, що більшість істориків розглядали емігрантські періодичні видання головним чином в контексті життя української еміграції. Емігрантська періодична преса періоду між двома світовими війнами представлена широкою кількістю видань, хоча як інформативне джерело про соціокультурні процеси в Україні під більшовицькою окупацією ці видання недооцінювалися.