Єжи Ґєдройць та паризька «Культура»: феномен польської суспільно-політичної думки

Паризька «Культура» вважається одним із найцікавіших феноменів польської суспільно-політичної думки, а її головний редактор належить до числа найважливіших польських інтелектуалів ХХ століття. Перш ніж безпосередньо перейти до розмови про часопис «Культура» і його редактора, варто навести декілька слів про самого героя цієї передачі. Єжи Ґєдройць народився у Мінську в 1906 році, походив зі зубожілого шляхетського роду. Навчався у Варшавському університеті, де вивчав право. Належав до консервативного угруповання Національна правиця. В міжвоєнний період тісно співпрацював з рядом часописів, одночасно перебуваючи на державній службі в різних міністерствах.

Після вибуху Другої світової війни, як і весь польський уряд, виїхав до Румунії. Згодом перебрався до Туреччини, де записався до польського війська і виїхав до Палестини. Ґєдройць опинився в рядах ІІ корпусу генерала Владислава Андерса, де працював у бюро пропаганди. У війську Єжи Ґєдройць познайомився з багатьма співробітниками майбутнього і славного журналу «Культура», серед них був Юзеф Чапський, що згодом став відомим письменником та художником.

Заснування Літературного інституту та видавнича діяльність

В 1946 році Єжи Ґєдройць спільно з Юзефом Чапським, Ґуставом Герлінґом-Ґрудзінським, Зофією та Зиґмунтом Герцами заснував у Римі Літературний інститут. Після того, як інститут переїхав до Парижа, почалося видання журналу «Культура», який виходив з 1947 до 2000 року, тобто до смерті його головного редактора, яким незмінно був Єжи Ґєдройць. Дослідниця Малґожата Птасінська підкреслює, що ще під час війни в 1943 році Єжи Ґєдройць виношував плани створення свого видавництва і що це була багатогранна людина.

Він для себе вирішив, що немає іншого шляху, як лише еміграція і що слід шукати якесь інше вирішення. Ґєдройць розумів, що треба впливати вільним словом. Це стане найважливішим мотором його діяльності. Проте виникають фінансові проблеми. Окрім того, є необхідність впливати на громадську думку, і то впливати швидко. Він знайшов фінансову підтримку в польських емігрантах, через підписку на видання.

Еволюція часопису та історичний контекст

В червні 1947 року виходить перший номер «Культури» і він справді був такою собі «квіткою до кожуха», позаяк Єжи Ґєдройць планував видавати книжки. Але Редактор мав геніальну здібність змінювати тактику і достосувати видавничу діяльність до потреби моменту. Він про себе говорив, як про «політичного звіра». Прошу звернути увагу, в міжвоєнне двадцятиліття він видавав тижневик «Політика», який у своїй основі був більше літературним, а пізніше видавав «Культуру», яка особливо після 1976 року і від початку 80-х років була політичним часописом у прямому розумінні цього слова.

Характеристика Польської Республіки (1918–1939)

Для розуміння контексту діяльності Ґєдройця варто згадати параметри тогочасної держави:

Культурна спадщина та традиції

Культуру країни визначають також її традиції та звичаї, якими пишається польський народ. Культурі польського народу більш ніж тисяча років. Вона дуже своєрідна, оскільки безпосередньо залежить від історичних подій. У всіх проявах культури, Польща відзначилася та заслужила любов цінителів мистецтва та літератури. Адам Міцкевич, Ян Потоцький, Станіслав Лем — це перелік поляків, здатних впливати на світогляд сотень тисяч людей.

Традиції та звичаї поляків включають:

• Театралізована та костюмована хода із зіркою під час Різдвяних свят.
• Маскаради у Новорічну ніч або Перевдягання на Сильвестра.
• Жирний четвер — гуляння перед настанням Великого Посту з пончиками.
• Вливаний понеділок — традиція обливання водою після Великодня.
• Спалення Мажанни — обряд проводжання зими, що прийшов з язичництва.