Польські національні повстання та протести: від Листопадового зриву до Познанського червня

Історія польського визвольного руху охоплює тривалі періоди боротьби за незалежність та соціальну справедливість. Зокрема, Листопадове повстання та подальші події на українських теренах займають важливе місце в історичній науці. У наукових виданнях висвітлено події польського національно-визвольного повстання 1830-1831 рр. на Правобережній Україні. Значна увага приділена діям російської влади, спрямованим на зменшення ролі місцевої шляхти в соціально-економічному та суспільно-політичному житті регіону після придушення царатом цього виступу.

Січневе повстання 1863-1864 років: найбільший збройний виступ ХІХ століття

Січневе повстання 1863-1864 років було найбільшим і останнім збройним виступом поляків у ХІХ столітті. Воно було скероване проти Російської імперії з метою відновлення Речі Посполитої і повернення Польщі свободи. Самому збройному виступу передував період активної патріотичної мобілізації у вигляді масових демонстрацій, котрі почалися ще восени 1860 року і які жорстоко придушувала царська влада. Воно почалося раніше передбачених термінів 22 січня 1863 року, а його безпосереднім приводом стала примусова мобілізація до царського війська.

Варто зауважити, що повстанським гаслом було «За нашу і вашу свободу!». Вважається, що загалом у повстанні взяло участь близько 200 тисяч осіб. Повстання першим вибухнуло у Королівстві Польському, а згодом воно досить швидко поширилося на інші землі, що перебували під владою Російської імперії. Зокрема, 1 лютого до нього приєдналася Литва, що в ті часи означала і Білорусь. Останніми в повстання включилися українські терени Правобережжя, де воно мало найменшу підтримку.

Соціальний склад та озброєння повстанців

Принагідно історики відзначають, що погляд на Січневе повстання, як на суто шляхетський виступ є стереотипним і не відповідає дійсності. Сьогодні ми знаємо, що це не так і що принаймні половина повстанців були селянами. У селян не було шансів на помилування: селянина, який потрапляв у неволю, просто вішали. Тому те, що вони були на полі бою являло собою вираз надзвичайної відваги і прекрасного патріотизму.

Щодо військового спорядження, існує певне не зовсім вірне уявлення, що повстанці йшли в бій ледь не голіруч. Насправді, коли транспорти зі зброєю доходили до поляків, то це були неймовірно сучасні зразки з Бельгії. Однак такої зброї було дуже мало. Тому часто в бій йшли з шаблями, з піками або використовуючи перероблені коси. В безпосередньому зіткненні коса на древку була грізною зброєю.

Ювілеї та вшанування пам'яті у Львові

Роковини Січневого повстання — це ще одна дата, важлива для польського національного руху. Найбільш сприятливі умови для відзначення подібних ювілеїв були саме в Галичині. Урочистості 1913 року були значно масштабнішими ніж у 1888 році, і розтягнулися і в часі, і в міському просторі. Вони включали в себе:

• театральні вистави для дітей та музичні програми;
• історичні лекції та політичні промови;
• покладання вінків на Личаківському цвинтарі;
• прийняття на честь ветеранів в залі ратуші.

Образ польської твердині доповнював окремий «повстанський некрополь» на Личаківському цвинтарі, де було поховано близько 230 ветеранів.

Познанський Червень 1956 року

У ХХ столітті боротьба продовжилася у формі протестів проти комуністичного режиму. Познанські протести 1956 року, або Познанський Червень — перший в історії Польської Народної Республіки загальний страйк і вуличні демонстрації. Робітничий страйк розпочався вранці 28 червня 1956 року на познанському заводі ім. Йосипа Сталіна (ZISPO). Безпосередніми причинами протесту були вимоги економічного характеру та відчуття відсутності соціальної справедливості.

Для придушення протестних виступів уряд застосував танки та 10 тис. вояків Війська Польського. Нижче наведено основні дані про масштаби конфлікту:

Познанське повстання стало значною віхою на шляху до ліберальних змін у Польщі, що почалися в жовтні 1956 року.