Августівський путч 1991 року: спроба перевороту, хроніка подій та оцінка через тридцять років

Августівський путч (августівська криза 1991 року) — це спроба державного перевороту в Радянському Союзі в серпні 1991 року, яка стала однією з ключових подій, що передували розпаду СРСР. 19 серпня 1991 року в СРСР була здійснена спроба державного перевороту групою консервативно налаштованих членів вищого керівництва країни. Державний комітет з надзвичайного стану (ДКНС) спробував усунути від влади президента СРСР Михайла Горбачова і взяти її у свої руки.

Мета та передумови путчу

Учасники ДКНС вважали неприйнятними попередні політичні та економічні реформи Горбачова, втрату міжнародного впливу СРСР на тлі революцій 1989 року у Східній Європі та розпаду соціалістичного блоку. Основна мета ДКНС, за версією його членів, була не допустити розпаду СРСР та зірвати підписання нового союзного договору, намічене на 20 серпня 1991 року. ДКНС проголосив себе органом «для управління країною та ефективного здійснення режиму надзвичайного стану», рішення якого є обов'язковими для виконання на всій території СРСР.

Хроніка подій 19–22 серпня 1991 року

Напередодні путчу, 18 серпня 1991 р., ряд вищих посадових осіб радянського керівництва відвідали президента Горбачова в його резиденції у Форосі (Крим), де він був заблокований підрозділами КДБ, а зв'язок відключений. У ніч на 19 серпня Янаєв підписав указ про покладання на себе повноважень президента СРСР «у зв'язку з неможливістю» їх виконання Горбачовим «за станом здоров'я».

19 серпня 1991 року о шостій годині ранку по радіо та Центральному телебаченню СРСР було зачитано «Заяву Радянського керівництва». За наказом міністра оборони СРСР Дмитра Язова у Москву та інші великі міста були введені війська (зокрема Таманська мотострілецька та Кантемирівська танкова дивізії). У країні була запроваджена жорстка цензура в ЗМІ, а деякі з них були заборонені.

Протистояння та поразка ДКНС

Путч зіткнувся з активним опором з боку влади РРФСР. Президент РРФСР Борис Єльцин відмовився підкорятися ДКНС і оголосив його дії «антиконституційним переворотом». У Москві біля Будинку Рад РРФСР зібралося кілька тисяч осіб, почалося будівництво барикад. Масові протести громадян у Москві, Ленінграді та інших містах призвели до того, що спроба перевороту зазнала невдачі. Після триденного путчу радянські республіки одна за одною почали проголошувати незалежність, і Радянський Союз розпався.

Результати серпневих подій

• Провал і саморозпуск ДКНС;
• Перемога Президента РРФСР Бориса Єльцина та Верховної Ради РРФСР;
• Відставка М. С. Горбачова з посади Генсека ЦК КПРС;
• Заборона діяльності КПРС та ліквідація партійних структур;
• Фактичний розпад СРСР, підписання Біловезьких угод та створення СНД;
• Утворення 15 незалежних держав на місці СРСР.

Суспільне сприйняття подій через тридцять років

Через тридцять років 43% росіян вважають путч 1991 року трагедією, що мала згубні наслідки для країни та народу — це максимум за всю історію опитувань з 1994 року. Така точка зору найбільш популярна серед респондентів віком від 40 років. При цьому 40% опитаних оцінюють події серпня 1991 року як боротьбу за владу, а 10% вважають це «перемогою демократичної революції».

Дані щодо обізнаності та оцінок подій наведено у таблиці нижче:

За словами наукового керівника «Левада-центру» Лева Гудкова, первісний сенс ставлення до подій витіснений з масової свідомості, а схвалення дій Єльцина змінилося засудженням обох сторін або цинічним ставленням до путчу як до «епізоду у війні за владу».