Мовні особливості та характеристики наукового стилю мовлення

Науковий стиль – один із книжних стилів, який використовується в наукових працях, підручниках і навчальних посібниках, а також в усних виступах на наукові теми. Наукова мова безпосередньо пов'язана з наукою і науковим мисленням. Науковий стиль являє собою мовлення, необхідне для вираження наукової діяльності людини, де його головна задача – повідомити наукову інформацію та пояснити її, представивши систему наукової аргументації.

Типи комунікації та сфера використання

Науковий стиль використовується в офіційній обстановці й характеризується логічністю, об'єктивністю та смисловою точністю. У межах цього стилю виділяють наступні типи комунікації:

• Інтерпрофесійна комунікація – представляє собою мовленнєві акти, в яких професійні ролі комунікантів не збігаються (наприклад, юрист-відвідувач, лікар-пацієнт тощо).
• Інтрапрофесійна комунікація – представляє собою мовленнєві акти, що здійснюються всередині певної соціально-професійної спільноти (спеціаліст-спеціаліст).

Текст, що продукується в межах наукового стилю, є результатом колективної мовленнєвої діяльності.

Основні риси організації наукової думки

Науковому стилю притаманна логічна послідовність викладу, упорядкована система зв'язків між частинами висловлювання, а також лаконічність при насиченості змісту. Р.А. Будагов визначив, що науковий стиль прагне до:

1. Точності, простоти і ясності.
2. Логічної стрункості та емоційної вражальності.
3. Постійної взаємодії з загальнолітературною мовою.
4. Суворої обумовленості ретельно продуманих термінів.
5. Розумного застосування необхідних цифр, символів і знаків.

Важливою рисою є відстороненість (абстрагованість) від приватних, несуттєвих ознак та високий ступінь узагальнення. В науковому викладі майже не вживаються слова, що виражають одиничні поняття або конкретні образи.

Специфіка лексики наукового стилю

Лексичний склад наукового тексту має підвищену термінованість. Згідно з класифікацією А.К. Демидової, виділяються такі групи слів:

• Слова-організатори наукової думки – слова, що вводять логічний контекст і характеризують ступінь об'єктивності інформації.
• Слова-конкретизатори – лексика, яка посилює виражену думку (видільні, підсилювальні та обмежувальні частки та прислівники).
• Слова-домінанти – слова, які несуть основне смислове навантаження (переважно терміни).

Класифікація підстилів та жанрів

Науковий стиль є поліструктурним і охоплює різні сфери діяльності від академічної науки до освіти. Основні відмінності між підстилями наведено в таблиці:

Для кожного підстилю характерні певні засоби мови: слова, їх форми, словосполучення та типи предложень. Мовні особливості наукового стилю визначають його складність і багатофункціональність у сучасному суспільстві.