Нематеріальна культурна спадщина України: традиції, що формують ідентичність

Культурна спадщина кожного народу — це не лише кількість успадкованих матеріальних та нематеріальних цінностей від попередніх поколінь. Це джерело, життя з якого бере кожен народ, кожна нація для того, щоби мати свою самоідентифікацію, особливість і самобутність. Нематеріальна культурна спадщина — це питання ідентичності та самобутності українців, що передавалася з покоління в покоління крізь роки. Основним міжнародним договором, що визначає і захищає культурну спадщину, є Конвенція ЮНЕСКО. В Україні, крім Конвенції, захист нематеріальної культурної спадщини забезпечується Конституцією України і Законом України «Про охорону нематеріальної культурної спадщини».

Український борщ під охороною ЮНЕСКО

1 липня український борщ офіційно увійшов до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Тепер він став об’єктом, що потребує негайної охорони. Як зазначає міністр культури Олександр Ткаченко: “Борщ тепер офіційно український, і офіційно під охороною ЮНЕСКО”. Повномасштабне вторгнення Росії за оцінками Організації створило загрозу цьому об’єкту культурної спадщини, тому було прийнято рішення розглянути українську номінацію на включення до «Списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО, що потребує термінової охорони».

Визнання унікальності та ідентичності українського елементу є історичною подією для України, що підтверджує його універсальну цінність для світової культури. Таблиця нижче демонструє ключові українські елементи, визнані на міжнародному рівні.

Гастроспадщина та національний перелік

Станом на грудень 2023 року до національного переліку було внесено 88 елементів нематеріальної культурної спадщини. Серед них особливе місце займає мозаїка смаків традиційної української кухні:

• Засипана капуста: Традиція побутує в селах та містах Стрийського району Львівської області. Для приготування потрібні капуста, пшоно, цибуля, молоко та сметана.
• Біляївська юшка: Головна кулінарна візитівка міста Біляївка Одеської області, яку готують переважно чоловіки-рибалки на багатті.
• Чіберек та янтик: Традиційні страви кримських татар. Чіберек — це пиріжки з м’ясним фаршем, обсмажені в олії, а янтик смажать на сухій пательні.
• Сливовий леквар: Дуже густе повидло із Закарпаття, яке готують без додавання цукру. Його приготування виконує важливу соціальну функцію — об’єднання родини.
• Авдіївська каша: Традиція приготування існує з кінця ХІХ сторіччя, страва була елементом як ритуальної, так і святкової родинної кухні.
• Крупки: Унікальна обрядова страва із села Мостове Житомирської області, відома щонайменше триста років.
• Гуцульська бриндзя: Особливий овечий сир Українських Карпат, перший географічний бренд України.

Регіональні особливості та дослідження

На Житомирському Поліссі ще можна відшукати архаїчні елементи в усіх сферах громадсько-побутового життя. Зокрема, у міському Палаці культури Коростеня презентували такі традиційні страви як голубці, вареники з різними начинками, пшонянки, ковбаски з пшоном та бабку. Окрім гастроспадщини, дослідники приділяють увагу шляхетським килимам Коростенщини, де кожен орнамент мав певне значення. Наразі йде війна не просто з російським фашизмом, йде війна за духовну спадщину та культуру, яку агресор намагається собі присвоїти. Тому виявлення, документування та охорона цих культурних надбань є стратегічно важливим завданням для збереження української ідентичності.