Національний музей народної архітектури та побуту України

Національний музей народної архітектури та побуту України (популярні назви, що походять від назви однойменного села: «Пирогів», «Музей просто неба в Пирогові») — музей просто неба, скансен, архітектурно-ландшафтний комплекс усіх історико-етнографічних регіонів України. Розташований на південній околиці Києва, у Голосіївському районі, поблизу місцевості Пирогів. Загальна площа — 133,5 га.

Загальна інформація про музей

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Пирогів. Не плутати з Пирогово. Назва походить від назви колишнього села, а нині місцевості «Пирогів» у південній частині Києва. Інколи зустрічається неправильна назва «Пирогове» — калька з неправильної назви російською мовою рос. «Пирого́во». Правильна назва російською мовою: рос. «Пирогов».

Поруч розташовані Клінічна лікарня «Феофанія», Національний експоцентр України, Інститут бджільництва ім. П. І. Прокоповича, Національний музей бджільництва України, Головна астрономічна обсерваторія Національної академії наук України, Садово-парковий комплекс НАН України «Феофанія».

Історія створення

Заснований 6 лютого 1969 року. Цьому передувала низка громадських ініціатив, зокрема публікація відкритого листа з ініціативи відомих українських вчених і культурних діячів про необхідність створення музею народної культури в Києві від 14 серпня 1965 року в газеті «Літературна Україна».

Урядова програма, схвалена партійним керівництвом УРСР, була розроблена з ініціативи та за безпосередньої участі тодішнього заступника Голови Ради Міністрів Української РСР (1961—1978), голови Українського товариства охорони пам'яток історії та культури Петра Тимофійовича Тронька (1915—2011), якого слушно вважають фундатором музею. 6 лютого 1969 року була прийнята Постанова № 105 Ради Міністрів УРСР «Про створення Державного музею народної архітектури та побуту Української РСР». Музей планували розмістити неподалік села Пирогів Києво-Святошинського району Київської області, а П. Т. Тронько також особисто вибрав місце розташування музею та забезпечив землевідведення.

Київський науково-дослідний проектний інститут містобудування у співавторстві з архітектором Валерією Романовим розробив Проект, а 18 травня 1970 р. урядом України його було ухвалено. Стратегія й ідея розташування експонатів за проектом базувалась на таких постулатах: збереження і відтворення традиційної архітектури України, популяризація народних промислів і ремесел, дослідження народного мистецтва через відображення історико-етнографічних регіонів України.

Експозиції та функціональні зони

У проекті Музей був поділений на декілька функціональних зон, а саме: експозиційна — де розміщувались етнографічні пам'ятки й пам'ятки традиційної народної архітектури; адміністративно-наукова — де розміщувався адміністративний і науковий корпус, виставкові павільйони, ресторан приблизно на 300 місць, співоче поле на 10 тисяч глядачів, науково-дослідний інститут етнографічного музеєзнавства АН.

Експозиції музею включають наступні регіони та об'єкти:

• Середня Наддніпрянщина
• Слобожанщина та Полтавщина
• Полісся
• Поділля
• Карпати
• Південь України
• Вітряки
• Ярмаркове поле
• Українське село 60-х — 70-х років XX століття

Серед визначних споруд представлені: Храм Святого Архистратига Михаїла, Церква Святої Великомучениці Параскеви, а також Ритуальний дуб. Традиційна архітектура відображає інтер'єр житла, екстер'єр хати, дерев'яну архітектуру, громадські селищні будівлі та церковні споруди.