Історія та демографія Львова: від князівства до сучасності

Львів – місто з багатою історією, що пройшло шлях від князівства до значного адміністративного та культурного центру. Його географічне розташування завжди відігравало ключову роль у формуванні демографічного та національного складу.

Історичний розвиток населення Львова

Часи князівства і руської автономії (1256-1434)

Через розміщення Львова на важливому транс'європейському торговельному шляху його населення від часу заснування було багатонаціональним. У княжі часи більшість у Львові становили русини, але в місті виникли також національні квартали: німецький, вірменський, татарський, єврейський та караїмський.

На початку XIV ст. Львів став найбільшим містом на території сучасної України і залишався таким до другої половини XVII ст., коли його випередив Київ. Невдовзі після приєднання Львова до Польського королівства у 1349 році місто отримало Маґдебурзьке право (1356). Польська адміністрація міста хотіла перетворити Львів на католицький анклав на території Руського Королівства і усунути від самоврядування русинів.

Центр міста було перенесено з теперішньої площі Старий Ринок на теперішню площу Ринок. Цю дільницю стали активно заселяти німецькі колоністи, що невдовзі вже становили більшість у місті. Самоврядування здійснювалося саме в Середмісті, тоді як на решту території Підзамча, де проживала переважна більшість міського населення (головно русини) самоврядування не розповсюджувалося. Підзамче перебувало в юрисдикції королівського старости, що представляв владу польського короля. Тут залишилося в силі звичаєве руське право. На 1405 рік у Львові мешкало близько 10 тисяч осіб, з них у Середмісті — 4-5 тисяч. Населення Середмістя було в основному німецьким. Діловодство львівського маґістрату велося спочатку німецькою мовою, а 1450 року було переведено на латину.

Часи Руського воєводства Речі Посполитої (1434-1772)

Після поразки руських князів і шляхти у війнах Свидригайла польська влада 1434 року ліквідувала автономію Руського Королівства і перетворила його у звичайне Руське воєводство. Руська галицька аристократія поступово окатоличувалася і полонізувалася. Також занепала Галицька православна митрополія. Натомість вірменська та єврейська громади міста змогли в XIV-XV ст. на підставі маґдебурзького права добитися автономного самоврядування, хоч і під загальним керівництвом львівського магістрату.

Після захоплення турками Константинополя у 1453 році торговельний шлях через Львів став використовуватися ще активніше, через що місто швидко розбагатіло. Торгова монополія на цих ділянках належала італійцям з Ґенуї, їхніми компаньйонами були німецькі купці зі Львова. На початку XVI ст. внаслідок посилення Польщі відбувалася полонізація німецького населення у містах, зокрема у Львові. Це супроводжувалося національним тиском на русинів, у відповідь на який серед руського населення наростав спротив. 1538 року львівські міщани добилися відновлення галицької православної єпископії на Святоюрській горі.

Відтоді головними базами українського відродження в Галичині стали міста, де проживали руські купці і ремісники, об'єднані навколо церковних Братств. 1630 року населення Львова досягло 25-30 тис. осіб, він залишався найбільшим торгово-ремісничим центром на території сучасної України. У середині XVII ст. для Речі Посполитої, а разом з нею для Галичини і Львова, почався тривалий період спустошливих воєн. Місто кілька разів зазнавало облог (1648 року — козацька облога Хмельницького, 1672 року — турецько-татарська навала, під час якої було захоплено Високий Замок, 1704 року — шведські війська штурмом взяли львівське Середмістя).

На цьому тлі польська верхівка вважала русинів нелояльними та поступово витісняла їх із маґістрату, цехів, загалом з міст на окраїни. Натомість виросла роль єврейської меншини, що віддавна була опорою польського короля і стрімко нарощувала свою чисельність в галицьких містах. Станом на 1662 рік населення Львова зменшилося до 12 тисяч.

За австрійської влади (1772-1918)

За першим поділом Речі Посполитої у 1772 році Львів відійшов Австрії і став центром Королівства Галичини.

Сучасний національний склад та інша статистика

Станом на 1 березня 2021 року населення Львова за інформацією Львівської міськради становило 718 391 особи. За чисельністю населення місто є сьомим в Україні та сорок восьмим у Європі. Чисельність населення в місті Львів на 1.01.2022 становила 717 273 особи.

Львівський мер Андрій Садовий зазначив, що тепер в місті проживає 150 тисяч внутрішніх переселенців. Кількість населення Львова разом з переселенцями нині складає близько одного мільона жителів. Місто має резерв, щоб прийняти ще. Про це в інтерв’ю РБК-Україна заявив міський голова Львова Андрій Садовий. "150 тисяч переселенців (нині) у нас живе. Оцей весь мікс, звичайно, змінив місто, але візуально ви не побачите цього", - запевнив посадовець. Він додав, що загалом через Львів пройшло понад п'ять мільйонів людей. "І дійсно, в нас були дні, коли одночасно жило два мільйони людей", - заявив чиновник.

Місто сьогодні має ще певний резерв, бо побудували тимчасові містечка, і багато муніципального житла перебудували для тимчасово переміщених осіб, додав міський голова.

Динаміка чисельності населення Львова (2011-2022 рр.)