Культурний ландшафт та збереження історичної і мистецької спадщини України

Культурний ландшафт у широкому розумінні є палімпсестом Землі. Він є вторинним ландшафтом, створеним за рахунок людської діяльності, й опрацьовує природні та історичні реалії. Через систему культурно-мистецьких нашарувань та сумарну колективну пам’ять і відповідальність у ланцюзі історії культурний ландшафт перманентно формує простір людського існування. Культурний ландшафт дає можливість цілісного сприйняття об’єкта у зворотній перспективі часу. Як писав П. Чистяков: «Людина тримається сучасним, а живе майбутнім, виходячи з минулого».

Київська ситуація: проблеми та виклики

Кожне місто є не застиглою абстракцією, а живим організмом, де пульсує культурна пам’ять. І вона закріплюється в архітектурно-просторових рішеннях та дизайні середовища. Спробуємо досить пунктирно розглянути культурний ландшафт Києва, зосередившись на деяких проблемах збереження, комплектації та презентації його образу. Якщо середовище міста є його текстурою, то стратегія імітаційних реконструкцій, яка навалилася на Київ, прочитується зараз із безліччю культурологічних та архітектурних помилок.

Прикладом такої проблеми є Золоті ворота. Над старими руїнами звели новий макет, і цією підробкою нам усім підрізали пам’ять, запропонувавши історичну фальш. Найстрашнішим є те, що реконструкція була зроблена незворотним методом. Це значною мірою торкнулося «новобудов у традиції», якими вкривають Київ останні тридцять років. Імітація декоративного оздоблення виявилася не більш ніж блідим віддзеркаленням стилю, хоча можна було йти шляхом мистецького освоювання спадщини.

На обличчі міста з'являються рубці та шрами. На фасадах старих будинків, оздоблених ліпниною та скульптурою доби еклектики та модерну, почали набухати пластикові балкони. Логіка домінанти приватних інтересів у спільному будинку з грамотно розробленим фасадом демонструвала цивілізаційне дикунство. Наше око, яке потребує концентрації на деталях, зараз натикається на балконно-віконний хаос.

Методологія обстеження та збереження пам'яток

Майже кожен будь-який тип проекту щодо збереження історичних місць розпочинається з попередньої оцінки та її особливостей, аби на власні очі побачити позицію і стан місця. Багато проектів користають від більш точних та детальних оглядів історії, законного статусу, розміщення, периметру та середовища. Для системного підходу використовуються такі категорії обстеження місця:

• Історичний контекст цивільної та єврейської громад;
• Сучасний цивільно-правовий статус;
• Межі ландшафту та 3D-профіль поверхні;
• Нерухомі об’єкти та опис елементів;
• Флора та фауна.

Роль архівів у дослідженні спадщини

Кабінетні та архівні дослідження можуть бути цінними для відкриття, визначення і документації історії. Цифрові та фізичні архіви особливо корисні для карт і пов’язаних з ними реєстрів майна та оціночних даних. Важливу роль у цьому процесі відіграє Державний архів Полтавської області — головна архівна установа регіону.

Антропологія та візуальні практики

Дослідження культурного ландшафту неможливе без вивчення візуальних практик. Вернакулярна фотографія використовується для позначення аматорської, повсякденної, любительської зйомки. Через неї можна розкрити персональний досвід та історії, а не фокусуватися на гранд-наративах історії — з мікрооповідей складати історії певної спільноти. Така фотографія показує різний досвід та враховує різні погляди.

Також важливим інструментом є антропологічне документальне кіно. Міжнародний етнографічний кінофестиваль ОКО дає змогу побачити і відчути повсякденне життя малих та великих народів, спільнот, мешканців сіл та міст. Це занурення у традиції, які вражають і виглядають ефектно навіть на тлі тисячолітньої Софії Київської.