Українська мова та слов’янська писемність: історія, велич та духовна спадщина
24 травня – День слов’янської писемності й культури. Щорічно в цей день всі слов’янські країни вшановують пам’ять святих рівноапостольних Кирила і Мефодія. За різними історичними джерелами видатні візантійські просвітителі Кирило і Мефодій дали поштовх для розвитку східнослов’янської писемності, перекладаючи церковнослов’янською мовою богослужебні книги та Євангеліє. Вони також упорядкували слов’янський алфавіт, заклали основу для подальшого удосконалення кирилиці, якою як національним алфавітом сьогодні користуються понад 250 млн. людей.
Історичні витоки українського слова
Як море починається з річки, так українське слово – з писемності. Наше слово набирало сили на пергаментах Нестора-Літописця, шліфувалося у творах Григорія Сковороди, Івана Мазепи, поглиблювалось під пером Івана Котляревського, особливо Тараса Шевченка. Формування української мови почалося від праслов`янського періоду і розтягнулося на декілька століть. Рубіж ХІ—ХІІ ст. можна умовно визнати початком самостійної історії української мови як мови українського народу.
У 448 р. візантійський історик Пріск Панійський, перебуваючи на території сучасної України, записав слова «мед» і «страва». Це була перша згадка українських слів. Українську мову в різні історичні періоди називали по-різному: проста, руська, русинська, козацька тощо.
Міжнародний день рідної мови
Світова спільнота 21 лютого відзначає Міжнародний день рідної мови. Це свято було запроваджено у листопаді 1999 року згідно тридцятої сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності. За даними ЮНЕСКО, у світі існує близько 6000 мов, 43% з них знаходяться під загрозою зникнення.
Порівняльна характеристика та особливості мови
Сучасна українська мова має близько 256 тисяч слів. За лексичним запасом найбільш близькою до української мови є білоруська — 84% спільної лексики. Далі йдуть польська і сербська (70% і 68% відповідно). В українській мові, на відміну від решти східнослов'янських мов, іменник має 7 відмінків, один з яких — кличний.
Дані щодо спорідненості української мови з іншими слов'янськими мовами наведено у таблиці:
| Мова | Спільна лексика (%) | Спільні риси у фонетиці та граматиці |
|---|---|---|
| Білоруська | 84% | 22–29 |
| Польська | 70% | 22–29 |
| Сербська | 68% | - |
| Чеська та словацька | - | 22–29 |
| Російська | 62% | 11 |
Мова — генетичний код нації
Мова — це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат кількатисячолітньої еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу. Сьогодні, згідно Статті 10 Конституції України «Державною мовою в Україні є українська мова». Наша мова є рідною майже для 50 мільйонів чоловік.
Українська мова — одна з найрозвиненіших у світі. Вона має величезний лексичний фонд та багату синоніміку. Наприклад:
- Слово «горизонт» має 12 синонімів: обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид.
- Найбільша кількість слів починається на літеру «П».
- Найменш уживаною літерою алфавіту є літера «Ф».
- Українська мова багата на зменшувальні форми, навіть для слова «вороги» — «вороженьки».
Вислови видатних людей про мову
«Найбільше і найдорожче добро кожного народу — це його мова, та жива схованка людського духу» (Панас Мирний). Олесь Гончар зазначав: «Мова – це не просто спосiб спiлкування, а щось бiльш значуще. Мова – це всi глибиннi пласти духовного життя народу». Максим Рильський закликав: «Як парость виноградної лози, плекайте мову. Пильно й ненастанно політь бур’ян».
Культура і мова об'єднані в царині духовних цінностей кожної людини і всього суспільства. Наш спільний обов’язок не лише дбати про історико-культурну спадщину, а й забезпечувати розвиток сучасної креативної української культури. Плекаймо неоціненний скарб – нашу мову.