Типи і стилі мовлення та словник літературознавчих термінів

Вивчення української мови та літератури передбачає глибоке розуміння того, як функціонує мовлення в різних сферах життя. Розглянемо основні характеристики та класифікацію мовних засобів.

Стилі мовлення

У системі мови виділяють кілька основних стилів, кожен з яких має свою сферу використання, мету та специфічні види висловлювань:

• Розмовний стиль: використовується у побуті для обміну інформацією та думками з різними людьми. До нього належать розмова на побутові теми, листи до знайомих і близьких.
• Науковий стиль: застосовується у науці, техніці та освіті. Його мета — передача наукових знань через правила в підручнику, інформацію в науково-популярній літературі, лекції, доповіді чи статті.
• Художній стиль: функціонує в художній літературі. Він спрямований на поповнення знань та вплив на думки, почуття й емоції. Прикладами є вірш, оповідання, повість, роман, п'єса.
• Офіційно-діловий стиль: використовується у службових стосунках (закон, постанова, заява, звіт, розписка, оголошення).
• Публіцистичний стиль: діє у суспільному житті через промови, звернення, газетні чи журнальні статті.

Особливості офіційно-ділового стилю

Офіційно-діловий стиль мовлення задовольняє потреби ділового спілкування між державами, установами, організаціями та членами суспільства. У писемній формі він використовується при оформленні документів, а в усній — під час проведення зборів, нарад, засідань.

Цьому стилеві властиві такі ознаки, як точність, логічність, ясність, стислість у викладі думок, а також уживання слів тільки в прямому значенні та використання готових мовних кліше. Основними функціями стилю є інформативна та волюнтативна.

Типи мовлення

Залежно від змісту висловлювання, мовлення поділяється на три основні типи:

1. Розповідь: дає відповідь на запитання «Що відбувається? Що сталося?». Йдеться про події та дії.
2. Опис: відповідає на запитання «Якою (яким) є особа чи предмет?». У такому тексті йдеться про ознаки.
3. Роздум: пояснює, чому особа чинить так, а не інакше, і розкриває причини явищ.

Короткий словник літературознавчих термінів

Для аналізу художніх творів важливо володіти термінологічним апаратом. Нижче наведено базові поняття:

• Авангард — одна зі світонастанов модернізму, скерована на руйнування традиційних художніх законів та форм.
• Алюзія — художньо-стилістичний прийом; натяк, відсилання до певного літературного твору чи події.
• Амфібрахій — трискладова стопа з наголосом на другому складі.
• Анапест — трискладова стопа з наголосом на третьому складі.
• Архетип — найзагальніший прообраз, який постає з колективного позасвідомого.
• Балада — поетичний жанр із напруженим драматичним сюжетом і трагічним закінченням.
• Бароко — напрям у мистецтві XVI—XVIII ст., для якого характерні декоративність, символічність та контрастність.
• Байка — невеличке оповідання алегоричного змісту, в якому людське життя відтворюється в образах тварин чи речей.
• Верлібр — неримований вірш.
• Гротеск — сатиричний прийом, заснований на явному спотворенні чи перебільшенні зображуваного.
• Гумореска — невелика оповідь про якусь смішну пригоду.
• Дактиль — трискладова стопа з наголосом на першому складі.
• Драма — літературний рід, де явища життя розкриваються через діалоги та монологи дійових осіб.
• Екзистенціалізм — напрям, предметом якого є проблема буття людини в складних ситуаціях страждання чи вибору.
• Експресіонізм — стильовий напрям, якому притаманні підвищена емоційність та увага до кризових ситуацій.
• Імпресіонізм — стиль, що ґрунтується на відтворенні особистих вражень та відчуттів від реальності.
• Класицизм — напрям у мистецтві XVII ст., зорієнтований на античні зразки, що проголошувались ідеальними.
• Ліричний герой — умовна дійова особа, почуття якої розкриваються в ліричному творі.