Львів у листопаді 1918 року: між війною, міфами та особистостями

Львів — це не просто адміністративний центр області, але й один із найбільших промислових, транспортних та культурних осередків України, який вважається сучасною столицею Галичини. Місто, історія якого сповнена драматичних подій, пережило зміну кількох держав і культурних впливів. У 1920-х роках, перебуваючи у складі Польської Республіки, Львів вже був великим науковим центром і стрімко розбудовувався, набуваючи слави "маленького Парижа".

Листопадовий чин та боротьба за місто

Період, який передував 20-м рокам, був насичений драматичними подіями. На початку Першої світової війни (1914–1915) Львів був окупований Російською імперією. Згодом, під час Української революції, у ніч на 1 листопада 1918 року відбувся Листопадовий чин — українці взяли владу в місті. Це призвело до проголошення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) зі столицею у Львові 13 листопада 1918 року. Однак переважання польського населення та прагнення поляків відновити кордони призвели до Польсько-української війни, внаслідок якої Галичина була окупована і приєднана до Польщі.

Публічна програма "Місто на лінії: Львів у листопаді 1918 року" запрошує широку громадськість до обговорення 100-річчя закінчення Великої війни та створення ЗУНР в ширшому контексті падіння імперій та революцій. Листопадові дні 1918 року зафіксовані у досвідах жінок, біографіях львівських євреїв та військовополонених в умовах українсько-польської війни у Східній Галичині 1918–1919 рр.

Міф "оборони" Львова в міжвоєнній Польщі

Чому битва за одне місто може бути для нації важливіша, ніж світова війна? Лекція Яґоди Вєжейської присвячена аналізові польського міфу "оборони" Львова на основі різних варіантів міжвоєнного польського дискурсу – літературного, мистецького, публіцистичного, політичного. Міф "оборони" прославляв битву за Львів як символ об’єднання польського народу і польської держави, а чин "оборонців", названих Орлятами, підносив до рангу моделі патріотичної поведінки для майбутніх поколінь поляків.

Тією ж мірою, якою цей міф апелював до поляків, він стигматизував і ворогів та виключав зі спільноти Інших – українців, євреїв і німців. Інтегруючи польську націю довкола спільних ідеалів, він розділяв багатонаціональне суспільство цілої Другої Речі Посполитої.

Мечислав Орлович: людина, яка творила туризм

У міжвоєнний період Львів був місцем діяльності непересічних особистостей. Мечислав Орлович належить до числа постатей, про яку сучасним львів’янам навряд чи багато відомо. Тим не менш, мова йде про людину, яка від початку ХХ століття активно займалась краєзнавством та пропагуванням туристичної активності у Галичині та у Карпатському регіоні.

Мечислав Орлович навчався у Львівському університеті і одночасно у торговельній академії Відня. Від 1904 року він починає організовувати екскурсії по Татрах. Його іменем були названі вулиця у польській столиці, туристичні шляхи, будинок туристів і туристичний клуб. Проте у Львові його постать і досі забута.

Життя міста у 1920-х роках

Львів у складі міжвоєнної Польщі значно розширювався. У цей час були збудовані нові райони, такі як:

• Левандівка
• Новий Львів
• Персенківка
• Нове Знесення

У цей час у місті зародилася унікальна міська вулична культура, відома як батяри. Світлини того часу демонструють спортовців-роверистів на вулиці Академічній (сучасний проспект Шевченка) та вигляд вулиці Янівської поблизу костелу реформатів. Львів став важливим центром українського визвольного руху, зокрема саме тут виникла Організація українських націоналістів (ОУН) під проводом Євгена Коновальця.